Портал https://forsal.pl помістив статтю публіциста агентства Bloomberg Андреаса Клюта, присвячену ініціативі Тримор’я. Як читаємо, Тримор’я, тобто великий інфраструктурний проєкт 12 східних країн Європейського Союзу, – «це очевидний геополітичний шанс». Його метою є поліпшення фізичних і цифрових сполучень між Балтійським, Адріатичним та Чорним морями. Як пише автор, уже це – дуже добре. Але найкраще, що Тримор’я може стати найбільш влучною відповіддю Європи на агресивні дії Росії та Китаю.
Дописувач нагадує, що ініціатива Тримор’я виникла 2015 року внаслідок дій Польщі та Хорватії, а опісля охопила Австрію та всі країни ЄС, які раніше були по той бік залізної завіси. Автор також звертає увагу, що подорож автомобілем між країнами Тримор’я займає від двох до чотирьох разів більше часу, ніж середньо між державами ЄС. Особливо бракує добрих автомагістралей, залізничних мереж та газопроводів з півночі на південь. «Такий стан справ – спадщина холодної війни. Совєтський гегемон подбав про те, щоб російський газ, танки та війська могли легко пересуватися в системі схід-захід, але не подбав про інші сполучення між колишніми країнами Східного блоку», – пише Андреас Клют.
За його словами, Тримор’я повинно це змінити. Проєкти на основі цієї ініціативи включають, наприклад, відкриття порту в Хорватії, який міг би отримувати зріджений газ, та створення мережі газопроводів, щоб транспортувати сировину вздовж осі північ-південь. Польща вже має термінал СПГ.
Далі читаємо про «Тримор’я як інструмент стосовно Росії та Китаю». Одним з очевидних приводів створення цього проєкту є Росія, яка довго використовувала роль постачальника сировини, щоб нав’язувати свою волю країнам, якими транспортує газ. Зараз Росія оточує весь регіон Центральної Європи новими сполученнями – Чорним морем на півдні та Балтійським морем на півночі, і це викликає занепокоєння. У випадку Балтійського моря сполученням є газопровід Nord Stream 2, який пролягає безпосередньо з Росії до Німеччини; він пробудив давні побоювання поляків та жителів країн Балтії, що їх можуть оточити, шантажувати або відрізати від постачання сировини.
Дописувач вказує й на інші проєкти Тримор’я, в тому числі прокладення нових доріг, чергові сполучення, річкові порти, мости і, звичайно, швидкісні оптичні системи з метою запуску мережі 5G. В останньому випадку йдеться про обмеження впливів Китаю, який багато років сприяв створенню великих інфраструктурних проєктів, щоб зміцнювати свою могутність.
Далі читаємо про флагманський проєкт – «Ініціативу пояса та дороги», що має з’єднати порти, залізниці, дороги та створити цифрове сполучення Євразії та Африки. Іншим китайським заходом є формат 17+1, який охоплює, зокрема, 10 держав Тримор’я. Китай не приховує, що багато з цих ініціатив хоче використовувати з метою збільшення своїх впливів у світі.
Андреас Клют пише, що «ЄС повинен підтримувати Тримор’я, але за певних умов». Спочатку ЄС ставився до цієї ініціативи з підозрою. Політичне розходження між західними та східними державами ЄС останніми роками поглиблювалося. Як вважає автор статті, «спочатку Тримор’я виглядало як спроба змобілізувати регіон проти Брюсселя». Проте, читаємо, це не так. Тримор’я – радше візіонерський проєкт, який повинен сприяти процвітанню і створити автономію стосовно дій Росії та Китаю. США зрозуміли це раніше, ніж Європейський Союз. Вашингтон особливо цінує цифрові проєкти в межах ініціативи Тримор’я, тому що США вбачають у цьому можливість перешкодити Huawei та китайцям в участі у створенні мережі 5G у регіоні.
За словами публіциста, Тримор’я – це чудова ідея, яку Вашингтон, Брюссель, Берлін та інші західні столиці повинні підтримати. США та ЄС вже пообіцяли багато грошей, а повинні призначити ще більше. Разом з тим, Європейський Союз повинен чітко представити свої очікування. На думку автора статті, цей спільний європейський проєкт повинен стати початком запізненого примирення та інтеграції між європейським сходом і заходом. «Якщо всі 12 країн між Адріатичним, Балтійським та Чорним морями підтримають цю ідею, то всі 27 країн ЄС можуть стати новим бастіоном ширшого Заходу», – закінчує публіцист.
Н.Б.