Зменшуючи постачання газу до Європи, Росія аранжує енергетичну кризу, щоб змусити ЄС затвердити газопровід Nord Stream 2 на її власних монопольних умовах, а при нагоді хоче схитнути її правовим порядком, – пише оглядач британського видання «Daily Telegraph» за четвер. «Вашингтон і Берлін спільно вирішили про похмуру долю України – без нікого з Києва за столом, вдаючи, що ця угода не є сучасною Ялтою», – так він коментує оголошену в середу угоду.
Як читаємо, підконтрольний Кремлеві Ґазпром влітку обмежив постачання, необхідне щороку, щоб відновити вичерпані стратегічні запаси. Зараз у всій європейській об’єднаній газовій системі – дефіцит газу, що є наслідком холодної погоди ранньої весни, збільшення попиту на СПГ в Азії та зростання цін на вугілля, а президент Росії Владімір Путін використовує цю ситуацію.
«Мета Путіна – змусити європейську владу затвердити газопровід Nord Stream 2 на його власних монопольних умовах, навіть якщо це порушить енергетичний закон ЄС, буде зрадою Східної Європи та підірве принцип солідарності, що міститься у статті 194 Лісабонського договору», – мовиться в статті.
Додаткового газу не буде?
Як читаємо, Nord Stream 2 зовсім не збільшить постачання газу до ЄС. «Газопровід Nord Stream 2 або, як його назвав польський міністр оборони, газопровід Молотова–Ріббентропа, не забезпечить Європі додаткового газу, всупереч заявам Кремля та його партнерів у Берліні та Брюсселі. Він переведе потоки з українських та польських газопроводів на балтійський маршрут, прямо до Німеччини, аж до колишнього округу Анґели Меркель – у Мекленбургу-Передній Померанії, де бракує робочих місць, а термінал – це так звана виборча ковбаса. Його основна мета – позбавити колишніх васальних держав Варшавського договору можливості самооборони. Це інструмент зовнішньої політики Росії», – пише автор статті Амброз Івенс-Прічард.
Як він додає, загадково, чому Німеччина готова витратити такий великий дипломатичний капітал на проєкт незначної економічної цінності – аж до отруєння відносин з Польщею та передання України на підносі Путіну; який також суперечить ідеї зеленого ладу в ЄС і призвів до хронічних суперечок з Вашингтоном. Публіцист нагадує, що двоє з трьох кандидатів Християнсько-демократичного союзу на пост канцлера вирішили, що справа не варта їхньої уваги. «Однак, проєкт йде далі, його просувають соціал-демократи, які звертаються до романтизму остполітік Віллі Брандта і відчувають дивну симпатію путінської поліційної держави. Їхній колишній лідер, Ґергард Шредер, – куплений; отримує плату як керівник Nord Stream AG», – продовжує публіцист.
Для США вища необхідність – утримати Німеччину на своєму боці
Як читаємо, президент США Джо Байден міг довести до зупинення проєкту, вводячи фінансові санкції проти компаній, які володіють мережею газопроводів. Але дійшов висновку, що незалежно від того, як дуже він шкодує над Nord Stream 2, вищою необхідністю є тримати Німеччину на своєму боці і уникнути повного стратегічного союзу Путіна з Китаєм.
За словами автора, «Вашингтон і Берлін спільно вирішили про похмуру долю України, вдаючи, що це – не сучасна Ялтинська угода», і зробили це після того, як у червні Путін майже глузливим тоном оцінив, що це Україна повинна проявити «добру волю» в обмін на транспорт газу (коли через альтернативу у формі Nord Stream 2 це стане непотрібним). Українці можуть очікувати, що цієї зими замерзнуть, якщо не виконають його вимог», – читаємо.
За твердженням Державного департаменту США, угода з Німеччиною «гарантує, що Росія не зможе використовувати транспорту енергоносіїв як зброї», проте в різких заявах про наслідки, якщо Ґазпром припинить постачання газу в Україну, немає нічого конкретного. «Ніхто не вірить у жодне слово», – підкреслює дописувач.
Далі читаємо, що мета Путіна – максимальний політичний тиск, щоб європейські регулятори прийняли вигідні для нього зміни. Він хоче, щоб німецький регулятор відмовився від попередніх вимог відокремити право власності від права на експлуатацію газопроводу, що зменшує частку Ґазпрому до 50 відсотків потужності, а також, щоб Європейська Комісія в швидкому темпі сертифікувала газопровід.
Публіцист відзначає, що «Брюссель був полохливим на кожному етапі цієї жалюгідної історії», і це підтверджують оприлюднені документи, які свідчать про порушення його власного правового режиму на користь Ґазпрому. Разом з тим, Європейська комісія більше не може проявляти цинізму, який перехоплює подих.
Автор нагадує, що Польща саме виграла ключову справу в Суді ЄС стосовно Nord Stream 1 і трубопроводу OPAL. Судді вирішили, що принцип енергетичної солідарності на основі статті 194 має юридичну силу. Отже, Європейська комісія тепер повинна взяти до уваги ризик, пов’язаний з постачанням енергії для всіх держав-членів, що принципово змінює картину ситуації.
Боротьба ЄС та Росія
«Росія бореться з правовим порядком ЄС у найширшому розумінні. Затримує постачання газу в надії, що примусить Європу скасувати свій власний верховний суд. Це гра за високу ставку», – пише публіцист, посилаючись на думку проф. Алана Рілета з Атлантичної ради, що Кремль ненавмисне відкриває екзистенційну загрозу для ЄС. «Установи та країни ЄС не можуть просто цього відпустити. Або Путін відступить, або газова війна наростатиме до кризової точки цієї зими», – прогнозує публіцист «Daily Telegraph».
https://www.tvp.info/Н.Б.