Німеччина і США уклали угоду щодо долі газогону Північний потік-2, за якою передбачені санкції проти Росії в разі застосування нею газу для тиску на інші країни, гарантії продовження транзиту російського газу через Україну після запуску Північного потоку-2 ще на 10 років, інвестування мільярда доларів у розвиток відновлюваних джерел енергії в Україні і ще 70 мільйонів на підтримку енергосектору та запобігання енергозалежності України. США стверджують, що під час розроблення угоди враховували думку Києва і Варшави. Але у відповідь Україна і Польща закликали США та ФРН "адекватно поставитися до безпекової кризи у регіоні, єдиним вигодонабувачем якої є Росія" і мають намір продовжити боротьбу за блокування обхідних газогонів до Європи.
Офіс президента України посів вичікувальну позицію після оприлюднення угоди між ФРН і США. Прессекретар Володимира Зеленського Сергій Нікіфоров зазначив, що деталі цієї домовленості наразі не розкриті і закликав "дочекатися, як Німеччина буде забезпечувати гарантії, які вона на себе взяла". Натомість міністри закордонних справ України Дмитро Кулеба та його польський колега Збігнєв Рау вважають, що Північний потік-2 після вторгнення Росії в Україну та незаконну анексію Криму створює політичну та безпекову кризу і кризу довіри в Європі. Вони пообіцяли тісну співпрацю між Україною та Польщею з подальшої протидії запуску Північного потоку-2, "допоки не будуть розроблені рішення для подолання безпекової кризи й мінімізації загроз миру та енергетичній безпеці".
Німецько-американська угода спричинилася до розгромної реакції всередині самих Сполучених Штатів. Заступник голови комітету Сенату США з міжнародних відносин Джим Ріш назвав угоду такою, що пропонує надто мало заходів з усунення ключових загроз нацбезпеці, інтересам США і їхніх союзників в Європі. Він наголосив, що жоден член Конгресу не підтримує добудову скандального газогону. Своєю чергою, американський експерт-міжнародник Гаррі Табах назвав обіцянки Україні в угоді ФРН-США декларативними і нездійсненими:
– З точки зору стратегічної безпеки, з точки зору антитерористичної, я скажу, що ні, Україна не зможе залишатися транзитною, від неї відмовляться. Пообіцяють щось, звичайно. Але ж вам вже років сім обіцяють, а вам все мало і мало, і ви ще вимагаєте обіцянок. Ну, пообіцяють ще. Але як вони можуть гарантувати, що через Україну буде іти газ до Європи? Він же не може надходити і через обхідні газогони, і через Україну. Стільки газу там взагалі, мабуть, непотрібно.
Окрім втрати двох мільярдів доларів щорічного доходу від транзиту російського газу в ЄС, що становить 5 відсотків українського держбюджету, Україні загрожує значне ослаблення її безпеки. Так вважає президентка Institute for democracy and development "PolitA" Катерина Одарченко. Вона переконана, що після зупинки транзиту газу через Україну Росію вже не будуть стримувати побоювання пошкодити українські магістральні трубопроводи і військова загроза та загроза повномасштабної агресії з боку Москви для України істотно зросте:
– На противагу цьому нам мають продати зброю. А у продажі зброї Україні відмовили. Якщо пам'ятаєте, німецький міністр оборони навіть скасував зустріч з міністром оборони України з цього питання. Друге – це отримання коштів на розвиток. Бо чому всі хочуть до Європейського союзу? Не тому, що це тільки ціннісний союз, а тому, що країни, які вступають до Європейського Союзу мають доступ до дешевих кредитів та дотацій, припустимо, на інфраструктуру. Зокрема, Польща отримала колосальні суми від Європейського Союзу саме на будівництво інфраструктури з точки зору торгівлі та є тепер частиною транспортних артерій Євросоюзу.
Своєю чергою, близький до проросійських кіл енергетичний експерт і колишній функціонер "Нафтогазу України" Валентин Землянський виступив за більшу поступливість України після укладення німецько-американської угоди. Він закликав керівництво України залишити в минулому політику докорів Заходу і відмовитись від подальшої боротьби проти Північного потоку-2. Замість цього, він вважає за необхідне виступати за кооперацію з Німеччиною з використання української газотранзитної системи у водневих проектах. А також погодитись на пошук коштів для модернізації українських газогонів, домагатися зниження газових тарифів для населення після зниження витрат на утримання газової інфраструктури.
Цілком протилежно налаштований президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар. Він упевнений, що Києву рано здаватися на милість переможців в суперечці про долю Північного потоку-2. За приклад стійкості у цих дебатах він навів Польщу, яка домоглася 15 липня в суді Євросоюзу обмеження використання потужностей вже побудованої першої нитки Північного потоку. На думку Гончара, цей прецедент може бути поширений і на Північний потік-2, якщо Україна доєднається до Польщі у протистоянні енергетичним планам офіційного Берліна і Кремля:
– Рішення суду ЄС по газопроводу відводу OPAL від Північного потоку-1, має далекосяжні наслідки для Євросоюзу. На основі цього рішення може бути застосування і до інших енергетичних проєктів "Газпрому" на території Європейського Союзу. В чому фундаментальне значення цього рішення суду ЄС? Принцип енергетичної солідарності не є умовним поняттям, як це намагались довести німці. Це є конкретний принцип, який має застосовуватись на практиці. Грубо кажучи, одна країна-член ЄС – Німеччина, не має реалізовуючи свої проекти завдавати шкоди іншим країнам членам ЄС – Польщі та Словаччині. Насправді зараз відкриваються нові юридичні права і перспективи продовжити боротьбу проти Північного потоку-2. Енергетична солідарність зафіксована й в інших документах ЄС. Це й угода про асоціацію України з Євросоюзом, і меморандум про стратегічну енергетичну співпрацю, в договорі Енергетичного співтовариства. Тому нам рано капітулювати, як би нам хто і що не обіцяв – і "зелені" інвестиції, і водневу енергетику… Практично, це все обман. Потрібно буде продовжувати боротьбу, яку поляків провадили 5 років проти Північного потоку-1. І, як бачимо, це принесло результат.
Михайло Гончар впевнений в продуктивності польсько-української співпраці з обмеження російсько-німецьких енергопроєктів, бо бачить у ній суголосність інтересів двох держав:
– Базуючись на цьому принципі політичної солідарності, ми можемо відстояти свої інтереси, не дозволивши Росії використовувати збудовані обхідні газогони на повну потужність. Вони не зможуть це зробити, а відповідно і ми збережемо існуючий статус-кво. Інша справа, що Німеччина цього не бажає, оскільки цього не бажає Росія. Із запуском Північного потоку-2 просто посилюється вплив російсько-німецького тандему в Європі, який базується не тільки на таких суто політичних категоріях, як співпраця, партнерство і бізнес, але й на корупційних зв'язках, які встановлені ще з часів канцлера Шредера.
Будівництво газогону Північний-потік-2 в обхід України планується завершити вже у серпні. Його спорудження призупинялося через запроваджені США санкції проти компаній-підрядників, проте в лютому 2021 року воно відновилося. Однак 11 серпня в Америці очікується оприлюднення чергової доповіді з PEESA (закону про захист європейської енергетичної безпеки) і адміністрація Байдена має надати письмове обґрунтування відмови від скасування санкцій проти компаній-добудовників скандального газогону.
Вільгельм Смоляк