«Росія прорахувалася, натомість Україна дуже добре підготувалася до вторгнення. Рашисти недооцінили українські збройні сили» - це одні з головних оцінок, представлених під час онлайн-лекції «Перебіг бойових дій в Україні», організованої у четвер, 21 квітня, в онлайн-форматі Студіями Східної Європи Варшавського університету у межах циклу «Україна 2022», експерткою з питань безпеки Польського інституту міжнародних справ (PISM) Анною Марією Динер.
Прорахунок, погане планування і недооцінка сили української армії та настроїв українського суспільства – це одні з головних причин провалу повномасштабного вторгнення «другої армії у світі», а також стратегічної поразки путіна в Україні. Експертка із Польського інституту міжнародних справ Анна Марія Динер зауважила, що її здивувало рішення кинути на війну в Україні підрозділи із Східного військового округу, який вважається одним із найменш підготовлених та технічно відсталих. Аналітикиня теж нагадала, що рашистські окупанти скупчили біля кордонів України великі ресурси і засоби – приблизно 200 тис. осіб. А це, як зазначила експертка, надто мало для нападу на сили України:
«Всі стратеги говорять, що це співвідношення має складати 3:1. Натомість у самої України було приблизно 200 тис. солдатів, з яких велика частина мала великий бойовий досвід, здобутий після 2014 року. Ще одним елементом є абсолютна незв’язаність дій російської авіації із підтримкою сухопутних сил. І тут виникає питання, чи росіяни справді були настільки оптимістичні, що їм вдасться захопити Київ протягом 2-3 днів, і що президент Зеленський у паніці виїде з країни або що його вдасться у бити. І що відбудеться швидка зміна влади і так, на думку росіян, вдасться швидко досягти тих цілей на сході, які вони спочатку закладали. І це була чергова помилка росіян, бо Україна була дуже добре підготована».
Анна Марія Динер також звернула увагу на важливість розвідувальних даних, які передавали ще до початку активної фази війни американська та британська розвідки, що, за її словами, також є одним із ключових елементів успішної оборони українців. Експертка з питань безпеки наголосила на великій рішучості захисників Києва, на достатній ефективності української влади і держави, а також великій підтримці з боку міжнародної спільноти і держав Заходу. А тому, як висловилася Динер, росія зробила для себе першу відносно «розумну річ» - зменшила цілі так званої операції:
«Політичні цілі росії були дуже дивними. Ціль зміни влади то з’являлася, то зникала, вона не була чіткою від самого початку. Росіяни хотіли провести цю операцію дуже швидко, ефективно і змінити владу, домовитися з новою маріонетковою владою, зайняти східні терени України „без пострілу”, вважаючи, що українці приймуть їх із „хлібом-сіллю”. Але це була чергова помилка росіян. Особисто мене дуже здивував прорахунок російської розвідки. По-перше, росія насправді не знала суспільних настроїв в Україні і вважала, що російськомовне населення буде їхнім „ресурсом”. Тобто тими, хто візьме кермо влади, розпочне колаборувати із російською владою. Але так теж не сталося. На додаток, росіяни недооцінили Збройні сили України. І це була чергова дуже велика помилка. Вони думали, що ситуація 2014 року повториться. Але не повторилася, бо моральний дух, оснащення українського війська, його підготовка та зміни від 2014 року були дуже великими. Успіх української сторони - це не тільки вміле використання техніки, територіальних умов та знання місцевості. Це теж чудово підготовлений сержантський корпус із великою автономією. Тобто вони не мусять думати, що скаже так звана верхівка. Вони можуть проводити оперативні дії, відповідно до того, що бачать і що мають у своєму безпосередньому оточенні. Цей корпус підофіцерів був підготовлений країнами Балтії та Польщею. А, у свою чергу, сержантський корпус країн Балтії проходив підготовку у США. Українці нині діють згідно із американськими стандартами та схемами. Натомість росія завжди мала проблеми із корпусом молодших офіцерів».
Анна Марія Динер нагадала, що українським збройним силам вдалося ліквідувати низку рашистських полковників та генералів, що також дуже позначилося та іміджевій поразці окупантів. Як тут не згадати про затоплення українськими захисниками так званого флагмана Чорноморського флоту рф – крейсера «Москва», що спочив на дні Чорного моря. Черговим провалом російських загарбників Динер назвала проблеми із логістичним забезпеченням та вивезенням, чи то скоріше, покиданням на полі бою поранених. Отже, початкові плани московії були зруйновані, і вона була змушена зменшити свої цілі до спроби закріплення на територіях сходу та півдня України.
Експертка з питань безпеки теж зауважила, що з точки зору росії вона веде свої бойові дії у мирний час, тобто для неї, принаймні офіційно, це не війна:
«Цим вони від самого початку цієї операції „зв’язали собі руки” у можливостях пошуку резерву чи оголошення мобілізації. Позаяк з погляду військової доктрини чимось одним є проведення спецопреації у мирний час, а зовсім іншим – у час війни. Іншим є розгортання підрозділів, підготовка тилового забезпечення, економіки та багато іншого. Від самого початку та у зв’язку з тим, що це мала бути швидка операція у мирний час, російська влада наголошувала, що мобілізації не буде, що не будуть викликати резервістів і на фронт не відправлятимуть призовників, що їм не вдалося, бо путін, ймовірно, дуже роздратувався і виявилося, що призовників все ж кидають на фронт після підписання ними контрактів. На додаток, росія стала жертвою власної пропаганди, яку розкрутила настільки, що, мовляв, „зле НАТО хоче атакувати Калінінградську область та Західних військовий округ”, а тому не могла дозволити собі послаблення цього регіону, тобто перекидання звідти сил і техніки».
Ще одним елементом стримування рашистських окупантів виявилася неочікувана ними сильна, згуртована та рішуча реакція Заходу, НАТО, і, передусім, США. Кремль і тут своїми діями добився абсолютно протилежних, аніж початково закладав, цілей – посилення Альясном східного флангу, передачу озброєння Україні. Крім того, дії рашистів в Україні остаточно переконали нейтральні Фінляндію та Швецію приєднатися до НАТО.
Як додала, Анна Марія Динер, відсутність чітких політичних цілей у росії стала також причиною дуже низького марльного духу рашистських агресорів:
«Установлений план не витримав розбіжностей із оперативною обстановкою. Виявилося, що нікого там не треба визволяти, у владі немає "нацистів", російськомовні чи навіть росіяни виходять і кажуть, що вони росіяни, а це їхня земля і що ви тут взагалі робите. Все це викликало досить великий шок не тільки у пересічних російських солдатів на фронті, але й у їхнього командування. Натомість ключовою була дуже велика рішучість захисників. Надзвичайно істотною теж стала позиція українського суспільства, яке сказало тверде „ні”, яке віддало свою безпеку у руки української армії. Це спрацювало у двох напрямках – бо армія відчула неймовірну підтримку суспільства і має кого захищати. Українська армія була готова до ведення бойових дій, знала, як це робити і яка має не найгіршу техніку».
Тим не менш, як відзначила Анна Марія Динер, 9 травня наближається і росіянам треба мати, щоб «щось відсвяткувати». На її думку, як й інших експертів, рашисти будуть намагатися захопити Донецьку та Луганську області і зберегти захоплені терени на півдні України. І у зв’язку з потужною обороною українських захисників, зокрема й у Маріуполі, рашистським окупантам зробити це, звісно, буде не легко. Але для повного успіху українських захисників звісно важливим залишатиметься питання швидкого та ефективного постачання важкого озброєння з боку західних партнерів та союзників України, а також потужна фінансова підтримка для забезпечення «безпекової економічної подушки». Ще одним елементом польська екпертка назвала розширення санкцій, спрямованих, передусім, проти російської збройної промисловості.
Анна Марія Динер також наголосила, що Польща повинна надалі залишатися для України найбільшим транспортним хабом озброєння та гуманітарної допомоги. Однак вона вважає, що постачання має відбуватися «тихо», адже, за її словами, не найкращою є ідея розголошення рашистам, що, скільки і як постачається.
Тарас Андрухович
