10 лютого 2023 року виповнюються 83-ті роковини першої депортації поляків, які проживали на Східних Кресах ІІ Речі Посполитої. За підрахунками істориків, радянська влада депортувала вглиб Росії кілька сотень тисяч поляків, переважно сімей військових, державних службовців, а також лісничих і працівників залізниці. Деякі з них померли від голоду, холоду, хвороб і виснажливої праці.
З полькою, яку депортували до Росії, коли вона ще була дитиною, розмовляв кореспондент Польського радіо Мацєй Ястшембський. Жінка поділилася своїми спогадами:
«Так, я пам'ятаю, ми жили в Ґродненській області. Взимку 1940 року, мені тоді було 7 років, вони прийшли вночі та забрали нас. Вивезли до Томської області».
Під час Другої світової війни радянська влада здійснила чотири депортації громадян ІІ Речі Посполитої. У ніч з 9 на 10 лютого 1940 року з Вільнюса, Ґродно та Львова вирушили перші потяги з поляками до таборів у Радянському Союзі. У вагонах, призначених для великої рогатої худоби, було перевезено близько 140 тисяч осіб, переважно до Архангельської, Красноярської та Омської області. Згодом частину з них відправили ще далі на схід радянської імперії. Неволя багатьох поляків, однак, не закінчилася із закінченням війни. Совєти відмовляли у праві виїзду до Польщі жителям тих регіонів, які після 1945 року були включені до Радянського Союзу. У їхні паспорти вписували білоруську, українську чи литовську національність, та ці люди були змушені залишитися в СРСР.
У п’ятницю, 10 лютого, на кладовищах по всій Росії представники польської громади та польські дипломати запалять свічки, щоб вшанувати пам'ять тих, хто назавжди залишився на російській землі.
IAR/Х.П.