У Католицькій церкві Велика субота — це день роздумів, тиші, трауру за розіп’ятим Христом, а також часом очікування Його воскресіння. Традиційно цього дня освячують страви на великодній стіл.
Етнограф із Музею кєлєцького села Лєшек Ґавлік розповів, що звичай освячувати їжу, правдоподібно, сягає XIV століття. «У XIX столітті і дещо раніше були великі кошики, в яких носили свячене. Страв було багато, і селяни старалися принести все, що вони їстимуть. Отже, ці кошики були обширними. Кошичок у такій версії, яку ми знаємо, з’явився, ймовірно, на початку ХХ століття. Здається, це трохи міська мода, що більш символічно зазначає певний факт. Відтак він прижився й у селі», — сказав етнограф. Як додав Лєшек Ґавлік, їжу освячують не лише в церквах, а й у каплицях, а в селах, наприклад, біля хрестів.
Своєю чергою, священник Станіслав Словік звернув увагу, що в кошику повинен бути баранець. «Баранчик символізує великоднє ягня, або й ще далі, звертається до традиції єврейської Пасхи, коли в пам’ять про вихід з Єгипту ізраїльтяни споживали баранця. І цей баранець став також символом воскреслого Ісуса, отже, можна сказати, це один з головних символів Великодніх свят», — додав священник.
У кошику обов’язково повинні бути також яйця, хліб, хрін і сіль. У наш час писанки прикрашають із використанням лушпиння цибулі, а раніше їх фарбували також у паростках збіжжя, відварі волошок і мальв. Їх оздоблюють традиційно за допомогою воску, а зараз іноді спеціальними наклейками.
IAR/Н.Б.