80 років тому, 13 квітня 1943 року, німці оголосили про відкриття в Катині масових поховань польських офіцерів. У відповідь радянська влада заперечила свою відповідальність та звинуватила у злочині німців – радянська пропаганда підтримувала цю версію подій понад півстоліття.
Як нагадують історики, розголошення німцями інформації про Катинський розстріл стало подвійним ударом для Польщі. За словами історика, професора Анджея Новака, німці, розголошуючи інформацію про масові поховання в Катині, дбали передусім про власні інтереси.
«Німці почали програвати війну, і це був момент, коли вони могли розраховувати на внутрішній конфлікт союзників. Йшлося про те, щоби показати радянський злочин у масштабах, які важко собі уявити, та оприлюднити його таким чином, аби поставити західних союзників Радянського Союзу в складній ситуації та подивитися, чи захочуть вони замовчувати такий злочин і продовжувати воювати пліч-о-пліч зі Сталіним. У цьому полягав сенс пропагандистської гри», – пояснює експерт.
Німцям не вдалося досягти планованої мети, тому що для союзників було важливіше втягнути Радянський Союз у війну з Німеччиною, ніж розкрити правду про справжніх виконавців злочину, скоєного проти поляків. Професор Славомір Клабарчик наголошує на тому, що через таку позицію найбільше у політичному вимірі втратила Польща, у зв’язку зі звинуваченнями на адресу совєтів, ті розірвали з Польщею дипломатичні відносини.
«У той момент, коли відносини були розірвані, роль Польщі почала маргіналізуватись, і ми почали знаходитися на стороні, так би мовити, країн, які програють у цій війні», – говорить фахівець, додаючи, що дедалі більші поступки союзників Сталіну при розриві дипломатичних стосунків із польською владою означали, що «Сталін міг вільно реалізувати план позбавлення Польщі суверенітету».
Такий поворот подій, як пояснює історик, професор Тадеуш Вольша, означав, що Польща у квітні 1943 року зазнала подвійної поразки.
«Якщо говорити про Катинь, то Радянський Союз виграв дві речі: по-перше, СРСР не поніс жодної відповідальності за Катинський розстріл, а по-друге, він перебрав на себе всю ініціативу в польській справі», – зазначає Тадеуш Вольша.
За словами професора Клабарчика, додатковим ударом для Польщі стало те, що з оприлюдненням інформації про масовий розстріл польських військовополонених у Катині прийшло усвідомлення того, що країна втратила значну частину еліти.
Нагадаємо, що з квітня по травень 1940 року співробітники НКВС і вища влада Радянського Союзу вбили пострілом у голову майже 22 тисячі поляків, взятих у полон у вересні 1939 року.
IAR/Х.П.