13 серпня 1920 року поблизу села Оссув та міста Радзимін неподалік від польської столиці почалися вирішальні бої Варшавської битви. Понад стотисячна армія польських солдатів стала під Варшавою, щоб тримати оборону від більшовиків.
При нагоді роковин в Оссуві відбулися урочисті заходи. Перед Музеєм Варшавської битви відкрили тимчасову виставку, також зорганізовано військовий пікнік, на який прибув очільник Міністерства національної оборони Маріуш Блащак.
Польський історик, професор Вєслав Висоцький з Університету імені кардинала Стефана Вишинського звернув увагу, що тоді, 1920 року, маршал Юзеф Пілсудський вирішив іти в контрнаступ.
«Він витягнув із фронту, з боротьби, найкращі польські підрозділи, зосередив їх над річкою Вєпш і звідти ударив. Ці три вогнища вирішили долю битви, плюс кіннота Будьонного — могутня армія поблизу Львова. Будьонний мріяв зайняти Львів і тому не виконав наказу командувача Червоної армії Камєнєва піти на допомогу Варшаві», — сказав професор Вєслав Висоцький.
Науковець зазначив, що одним із поворотних моментів битви було також рішення капітана Стефана Поґоновського, який уночі з 14 на 15 серпня під Вулькою Радзимінською повів до атаки 1-й Батальйон 28-го Канівського стрілецького полку, що здивувало більшовиків.
За словами історика, Варшавська битва була боротьбою між двома цивілізаціями: добром і злом. «Більшовицька армія була переможною. Вона йшла вперед сотні кілометрів, поляки відступали, програвали. Їхній бойовий дух був якнайгіршим, коли більшовики розраховували, що за два дні зможуть робити все, що завгодно, грабувати і ґвалтувати. Ролі відвернулися. Тому кажемо, що різкий поворот подій є дивом», — заявив професор Вєслав Висоцький.
Він додав, що перемога поляків під Радзиміном зупинила наступ більшовицького комунізму на Західну Європу.
IAR/Н.Б.