«Ніж у спину», загнаний зі сходу, був для багатьох шоком, який остаточно розвіяв надії на перемогу над німцями, які наступали із заходу.
Вацлав Ґжибовський, посол РП у Москві, був викликаний до кабінету заступника наркома закордонних справ СРСР Володимира Потьомкіна о третій годині. Як він згадував, він очікував поганих новин, але те, що він отримав, було значно гірше.
«Потьомкін зачитав мені текст ноти Молотова, в якому говорилося, що польська держава перестала існувати, у зв'язку з чим совєтський уряд наказав своїм військам перетнути кордон Польщі. Я різко заперечив проти брехні, категорично відмовився приймати ноту, заявивши, що можу лише сповістити мій уряд про совєтську агресію.
17 вересня ввечері Ян Карський, що відступав з розбитими підрозділами на схід, дістався до Тернополя. Він згадував: «Я пам'ятаю це як сьогодні: натовп людей, а навпроти наближаються якісь підрозділи. Тоді через гучномовець якийсь голос польською, не дуже добре, сказав, що польські солдати, уряду немає, героїчна совєтська армія приходить на допомогу, разом ми підемо проти германців, будемо боротися разом, уряду немає, надішліть офіцера для переговорів. Якийсь офіцер, який явно знав російську мову, пішов туди. Через дві години цей офіцер вийшов з білим рушником у наш бік і через гучномовець сказав, що ми домовилися, що разом будемо вести війну проти Третього Рейху».
Через неясний наказ головнокомандувача, лише частина польських підрозділів чинила опір червоноармійцям. Едвард Ридз-Сміглий наказав відступати в бік румунського кордону та боротися з совєтами лише в разі відкриття вогню з їхнього боку або спроб роззброєння. Атака совєтів на Польщу остаточно перекреслила шанси на перемогу у вересневій кампанії.
Багато польських солдатів і офіцерів, які потрапили в совєтський полон, пізніше були вислані в глиб СРСР. Офіцери та представники інтелігенції за наказом Сталіна навесні 1940 року були вбиті НКВД в Катині, Мєдному, П’ятихатках, Биківні та інших місцях розправи.
IAR/M.T.
