Різдвяні традиції у Польщі – дуже різні. Все залежить від регіону, впливів інших культур і родинних традицій. Наприклад, мешканці Нижньої Сілезії, а конкретно – регіону Моравської брами, який межує з Чехією, не знають, що таке кутя, яка також є у польській традиції. Натомість, у них є своя інша страва, яка готується на Різдво лише на Силезії, а саме «мочка». Про це розповіла Патриція Ціш - жителька цього регіону, де досі культутивують відмінні від решти території Польщі традиції.
Чим відрізняється свят вечір і Різдво у вас?
- Що мене завжди дивувало, чим відрізняється польський святвечір від мого, сілезького, але того не з сілезької височини, а з низовини, з Моравської брами, то це те, що у нас вдома та довколишніх місцевостях, у моєму селі, немає вареників і борщу. Що замість цього ми їмо? Звісно, є короп, хоча нема заливного коропа. Лише подається теплим. Ми споживаємо капусту, але не з горохом, а з грибами. Звісно, картоплю також. А щодо супу, то у нас це гороховий суп. Контактуючись з поляками з інших регіонів, то ці вареники і борщ помалу також з’являються на нашому столі, однак, варто сказати, що традиційна сілезька кухня завжди складалася з м’яса і картоплі. М’ясо давало силу господарям, робітникам, а картопля мала неймовірні властивості очищення. Так є до тепер. Тому картопля, різні вироби з неї у нашій кухні дуже популярні і цінні. Що ще? У Польщі є щось таке, як кутя. Уперше я зустрілася з цією стравою у дорослому житті. Я зовсім не знала цієї страви. Але зате відомою стравою і то не лише на моїй частині Сілезії, але і в ширшому розумінні цього регіону, є «мочка». Але у кожному регіоні її по-різному готують. У нас , те, що спільне з моєю «мочкою» і з цією стравою з верхньої Сілезії, то це те, що це – десерт на прянику. Але, як я сказала, у кожному домі свій рецепт. Наприклад, у Верхній Сілезії додають пиво до мочки. У нас таким чином ніколи мочку не робили. Це і страва, і також десерт. Пам’ятаю, як моя бабуся готувала це дуже довго у день святої вечері. Іноді вона злилася, що, наприклад, помилилася з пропорціями, що за мало пряника і мочка була занадто рідка або цього пряника було забагато. Вона тоді казала, що у неї вийшла мочка як кіт, тобто така густа, у якій ложка стоїть, і вже не можна жодним чином розмішати. Мочка – коричневого кольору від того пряника. Можна додавати крихкий пряник. І моя бабуся також так робила, аби додати до тої мочки натурального солоду. Але так насправді має також додаватися пряник у таких блоках, це ріжеться. Протягом кількох годин він мокне. Як він уже намокне, то тоді помалу починає варитися. Звісно, додаються різні цукати і бакалії. Колись це було синонімом багатства. Це у різний час у Польщі було важко доступне. Тому кожна господиня завчасу мусіла здобути ці бакалії.
- А чи постять у вас у день святої вечері?
- Моя бабуся завжди повторювала, що у день святої вечері треба так постити, аби побачити «золоте теля». Ми завжди задумувались над тим, а що це таке оте «золоте теля»? Ми знали, що у Біблії є золоте теля. Але чому саме золоте теля? Потім виявилося, що бабуся сама створила свою традицію. І так сказала про те «золоте теля», що означало просто зімліти. Вона так жартувала. Але моя бабуся також пам’ятає, як ритуально люди вмивалися. Це було точно на Великдень, але також і на Різдво. Але у цей день постили. Звісно, зараз це змінюється у свідомості. Але це найстарше покоління зберігає піст. Досі є традиція, що під час адвенту, тобто різдвяного посту не було гучних забав, хоч це – радісний час. Але цю традицію найстарше покоління підтримує.
- Як у вас виглядає різдвяне богослужіння? Чи колядують після святвечора і якою мовою?
- Всією родиною ми ходили на Пастерку – урочисте різдвяне богослужіння. У моєму селі це залежало від священика. Коли я була мала, то ця пастерка була опівночі, згідно з традицією. Але наш теперішній священник вже багато років служить цю месу о 10 вечора після святвечора. Аби встигнути на трансляцію меси з Риму. Але, так, у нас пастерка є. Я протягом багатьох років брала участь у музично-мистецькій частині цієї служби. Мій дідусь був органістом і був керівником сільського хору. До цього часу вдома у нас є ноти з початку ХХ століття «Transeamus usque Bethlehem». Бабуся і мама, поки той хор ще існував, завжди згадували, як вони сиділи на хорах разом з дідусем, там ще на горі у храмі були намальовані фрески останнього суду. І коли звучала коляда «Transeamus usque Bethlehem», то мама розповідала, що вона аж виростала у цій музиці, це співалося на 4 голоси. При цьому також грали органи. Мені здається, що колись ця меса мала більший вимір, цьому присвячували більше уваги – цьому святкуванню, часу, проведеного разом, цьому моменту піднесення. Зараз все менше не це звертають увагу. Це особливо відчутно саме у цьому музичному супроводі. У мене складається таке враження, що це дуже змінюється. Можливо, тому, що я стаю старша.
Щодо колядування діалектом, то у моїй місцевості цього нема, але поруч до сьогодні моляться моравською, тобто чеським діалектом. Але, взагалі, якщо йдеться про колядників, то я особисто їх не пам’ятаю. У нас ця традиція колядування радше не збереглася у такій традиційній формі. Однак у нас є традиція ходити до родини і знайомих на Новий рік. Я пригадую таке коротке віншування, якому навчила нас бабуся: «Winszujemy, co wam trzeba, a po śmierci fig do nieba». Це така віншівка і з нею ходили на Новий рік, 1 чи 2 січня, на Новий рік, часом також вже й 31 грудня, якщо було багато родичів і знайомих. Я дуже сподіваюся, що хоча б цей звичай збережеться. Адже Новий рік треба починати з доброю енергією, щиро, це багато дає.
У програмі прозвучали давні колядки з Силезії, а саме:
Ej, byliśmy bracia pastuszkowie - pastorałka, виконавиця - Ружа Золенська, нар. 1929 року у Пєкарах Шльонських, запис здійснено там же у 1998 році. Джерело: серія Kolekcja Muzyki Ludowej Muzyka Źródeł, Śląsk, 12, Polskie Radio 1999.
Usedla si holubica čistá - марійська пісня моравським діалектом, виконавиця - Патриція Ціш, запис: Мар'яна Кріль, 2019, Polskie Radio.
Anioł się zwiastuje owczarzykom, виконавці - чоловіча співоча група Груні з Вісли, запис здійснено у 2004 році на Фестивалі капел і народних співаків у Казімєжу Дольному, записи: Анна Боруцка-Шотковська і Анна Шевчук-Чех. Джерело: серія Kolekcja Muzyki Ludowej Muzyka Źródeł, Kolędy i Pastorałki, 24, Polskie Radio 2012.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль