Починаючи від цього року, 26 лютого відзначається в Україні як День спротиву окупації Криму Росією. Шість років тому почалася російська спецоперація, за якої російський спецназ захопив будівлі парламенту й уряду Автономної Республіки Крим. Анексію українського півострова Москвою не визнала абсолютна більшість держав світу, Захід запровадив проти Росії санкції. Але в Україні і досі немає стратегії деокупації півострова. Експерти вважають, що повернення Криму Україні таки відбудеться, але на це можуть піти десятиліття. Натомість лідери кримських татар заявляють, що в цього народу стільки часу нема.
Хоча російський спецназ захопив будівлі парламенту й уряду Автономної Республіки Крим 27 лютого 2014 року, на медалі «За повернення Криму» російського Міністерства оборони стоїть дата 20 лютого. Як вважає відомий український журналіст Віталій Портніков, це є зайвим свідченням того, що окупація півострова планувалася Москвою давно:
– Ще 1993-1994 року була організована «прекрасна» спецоперація з приєднання Криму до Росії. В Криму вже був російський президент, російський уряд і все було готове до анексії. Тому що тоді українське керівництво дало зрозуміти, що збирається будувати суверенну державу з власним політичним ви бором. І тоді були зосереджені сили на двох напрямках. Перший – від'єднання Криму, а друге – створення в Україні проросійської адміністрації на чолі з президентом Кучмою. Другий варіант переміг, і Крим нам залишили на 20 років. Але щойно виникла небезпека, що Україна обере свій власний політичний шлях, ще до Майдану, коли було вирішено підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом, спочатку почалося залякування і підкуп тодішнього президента Януковича, а потім – давно підготовлена спецоперація з приєднання Криму і початку війни на Сході. Щоб створити з України державу-інваліда, європейська і євроатлантична інтеграція якої фактично заморожена.
Генеральна Асамблея ООН неодноразово ухвалювала резолюції щодо Криму і на підтримку територіальної цілісності України, щодо порушень прав людини на окупованому півострові, щодо мілітаризації Росією Криму, Чорного та Азовського морів. Попри це, шостий рік поспіль півострів залишається під окупацією, а Росія продовжує репресії проти нелояльних кримчан та нарощує свою військову присутність у регіоні. Але екс-заступниця міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар вважає, що війна Росії проти України в Криму триває не лише у спосіб скоєння воєнних злочинів, а й інформаційними каналами:
– 2014 рік був тільки початком злочину. Сьогодні Росія продовжує ці злочини щодня. Це і ув'язнення за політичними чи релігійними ознаками. Це заміщення населення Криму і заселення його громадянами Росії, що також є воєнним злочином за міжнародним правом, це і призов до російської армії і багато чого іншого. Інформаційний фронт — менш помітний, але дуже впливовий. На жаль, Росія веде цю війну значно потужніше і системніше, ніж це робимо ми. Робота Росії зводиться до того, щоб максимально розірвати зв’язок окупованого Криму з материковою частиною України, максимально дискредитувати Україну як державу і лідерів цієї держави, також Меджліс кримськотатарського народу. Одна з фобій, яку я чую останнім часом від представників громадського сектору, — що Крим розглядається не пріоритетно, що у політичному порядку денному переважає питання Донбасу. Тут можна погоджуватися або не погоджуватися. Але присутність Криму в інформаційному просторі завжди є кроком №2 після його присутності у політичному порядку денному.
Як саме має бути представлена тема окупованого Криму в інформаційному і політичному просторі? Свій рецепт цього подав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров:
– Там, де слово «Донбас» — одразу має бути слово «Крим», і навпаки, де дія про Донбас — дія про Крим, і навпаки, і під це вже будь-який діалог. Якщо ви вимагаєте діалогу з Путіним, або у межах «нормандської четвірки» — то говорити про територіальну цілісність України у межах міжнародно визнаних кордонів, включно з АРК і містом Севастополь.
Один з лідерів кримськотатарського народу Мустафа Джемільов вважає наївними сподівання на те, що Крим повернеться до України, коли держава стане процвітаючою. На його думку російські танки на півострові ніколи не дозволять його мешканцям вільно висловитися проти російської окупації. Стратегія деокупації півострова, на думку Джемільова, має бути побудована на посиленні антиросійських економічних санкцій, щоби Крим став непосильною вагою для Росії. Під тиском активної частини українського суспільства, президент України Володимир Зеленський проголосив 26 лютого Днем опору російській окупації Криму. При цьому він знову заявив про своє прагнення припинити бойові дії на Сході:
- Сьогодні ми робимо все можливе, щоби припинити війну на Донбасі. На це скеровані всі наші зусилля. Та це не означає, що Крим знімається з порядку денного, чи може стати ціною для миру на Донбасі. Сьогодні мною підписується указ про День спротиву окупації Автономної республіки Крим і міста Севастополь. Цей день буде відзначатися щорічно 26 лютого.
Але за цією красивою обгорткою і компліментами борцям за повернення Криму Україні ховається безпорадність офіційного Києва з визначення стратегії його деокупації, вважає заступниця постійного представника президента України в Автономній республіці Крим Таміла Ташева:
- Стратегії щодо Криму досі немає, така стратегія має бути розроблена, і найближчі півроку-рік ми будемо займатися на базі одного з державних органів, скоріш за все, при Раді нацбезпеки і оборони. Дуже важливо не тільки рухатись до деокупації, а й розуміти, що буде після неї. Основні 4 компоненти, які входять у концепцію з перехідного правосуддя — компенсація потерпілим, які зазнали утисків і катувань; відповідальність за злочини — щоб усі, хто скоював злочини, понесли належну відповідальність; це право на правду і реформування сектору безпеки.
Тим часом, за даними громадської організації «КримSOS» через репресії та загрозу депортації півострів вже залишили щонайменше 43 тисячі громадян України, які проживали там на момент анексії. Натомість туди вже переселилися понад півмільйона громадян Росії. Починаючи з весни 2015 року, до російської армії призвали понад 20 тисяч кримчан. За останніми даними правозахисників Центру громадянських свобод, серед ув'язнених в Криму близько 90 осіб перебувають за ґратами за свої політичні переконання та спротив російському окупаційному режиму.
Вільгельм Смоляк