Конституція Речі Посполитої 3 травня вплинула на майбутні демократичні рухи у світі. Після втрати польською державою незалежності та поневолення, що тривало 123 роки, саме цей документ нагадував про боротьбу за польську свободу. На думку двох співавторів польського основного закону Іґнаци Потоцького та Гуґо Коллонтая, цей документ був «останньою волею і заповітом згасаючої вітчизни».
Конституція Речі Посполитої 3 травня була ухвалена 229 років тому - 3 травня 1791 року. Цей урядовий закон мав урегулювати юридичний устрій Речі Посполитої. Конституція 3 травня була однією з перших в Європі і другою у світі (після американської – 1787 року) письмовою конституцією.
Святкування цього дня були заборонені під час поділів Польщі. У квітні 1919 року, вже в незалежній державі, свято повернули. Проте невдовзі День Конституції 3 травня був оголошений поза законом гітлерівцями та комуністичною владою СРСР. До 1989 року цього дня в Польщі часто відбувалися протести і антикомуністичні демонстрації.
У період Польської Народної Республіки до Дня праці 1 травня польські міста, містечка та села прикрашали червоними та біло-червоними прапорами, портретами лідерів та героїв комуністичних часів. Наступного дня, 2 травня, нині це День прапора Республіки Польща, усі портрети та гасла поспіхом усували, аби нічого не нагадувало про 3 травня. Говорить польська історикиня та професорка Варшавського університету Зофія Зєлінська:
«Свято 3 травня було для комуністичної Польщі невигідним. По-перше тому, що польське суспільство через російське вторгнення було позбавлене великої радості, яку воно відчувало у зв’язку з прийняттям цієї конституції 227 років. Росія знищила цілий доробок Чотирилітнього сейму. По-друге, нагадування про Конституцію 3 травня викликало польську гордість за власне минуле та пам’ять про те, що найбільшим противником була Росія, під протекторатом якої була Польща майже від початку 18 століття і що Чотирилітній сейм ухваленням Конституції 3 травня здійснив один великий акт визволення з російського поневолення».
Польський граф, лідер опозиції Іґнаци Потоцький створив Конституцію для усієї Речі Посполитої, оскільки країні тоді був необхідний основний закон, позаяк Чотирилітній сейм раніше скасував попередній устрій, нав’язаний росіянами на чолі з Постійною радою. Іґнаци Потоцький, працюючи над цією Конституцією, написав звіт із понад 600 статей, який ухвалити, як виявилося, після внесення його до Сейму влітку 1790 року, не було жодних шансів. На додаток, у листопаді цього ж року відбулися другі вибори до Сейму, перевагу в яких отримав король Станіслав Авґуст Понятовський, завдяки чому він повернув собі сеймову більшість. І тоді Іґнаци Потоцький зробив те, що поляки вважають його досягненням, - розповідає історикиня Зофія Зєлінська.
«Прийшовши до короля, як до представника сеймової більшості, він попросив його, аби тепер король, оскільки йому самому не вдалося, спробував написати Конституцію для Польщі. Станіслав Авґуст впорався з цим завданням протягом декількох тижнів. Від середини січня до кінця березня у дуже вузькому колі тривали дискусії авторів Конституції над її кінцевою формою. Бо те, що опрацював Станіслав Авґуст, Іґнаци Потоцький, який дотримувався менш монархічних поглядів, намагався змінити. На певному етапі до написання закону приєднався Гуґо Коллонтай, відомий як чудовий автор багатьох попередніх сеймових законів. Четвертим співавтором Конституції вважається приватний секретар короля Станіслава Авґуста Шипіоне Пьятоллі, який узгоджував відповідні пункти, творчо їх редагуючи. Коли текст документа між усіма його авторами був погоджений, з ним таємно ознайомили більше ґроно депутатів і у пришвидшеному темпі 3 травня законопроект внесли до Сейму. Але оскільки тривала перерва у зв’язку з Великодніми святами, було побоювання, що депутати будуть проти його прийняття після повернення на роботу. Однак документ все ж прийняли одностайно, а голоси тих, хто були проти Конституції 3 травня, не мали вже значення, бо Конституцію 3 травня ухвалили під загальні оплески, єдиним голосом. Натомість, у лютому 1792 року увесь народ, за винятком волинського сеймику, під час референдуму підтримав цю Конституцію. Тобто пізніші російські та тарґовицькі звинувачення, що Конституція була прийнята незаконно, не мають жодних підстав», - розповідає Зофія Зєлінська.
Конституція 3 травня 1791 року встановлювала устрій Речі Посполитої згідно з ідеями просвітництва; зберігаючи становий устрій, зміцнила виконавчу владу за принципом спадкової монархії; скасувала liberum veto, розширила права міщан, послабила позиції магнатів; скасувала поділ на Корону і Литву. Проте, Конституція діяла протягом тільки трохи більше року, вона втратила чинність після Тарґовицької конфедерації та збройної інтервенції Росії, - нагадує професорка.
«По-перше тому, що російське вторгнення проти цілого доробку Чотирилітнього сейму відбулося у травні 1792 року, тобто за рік після прийняття Конституції 3 травня. Польська армія виявилася надто слабкою, аби протистояти добре вишколеним і багаточисельним російським військам, які поверталися з Турецької війни. Польща у період Чотирилітнього сейму не була достатньо сильною, аби відбити російське вторгнення. Крім того, чому Конституція 3 травня не стала основою для конституції Князівства варшавського? Тому що відбулася Французька революція - повністю змінилися принципи ставлення до суспільства. У Наполеонівській конституції 1807 року, на якій було засноване Варшавське князівство, йшлося, зокрема, про скасування неволі і рівність усіх громадян перед законом. У Конституції 3 травня неволя селян значною мірою ще зберігалася. Цей документ проти конституції Наполеона був ніби з іншої епохи», - говорить історикиня.
Якби тоді поляки не намагалися реформувати державу, не хотіли позбутися залежності від Росії, можливо, не відбулося би швидкого поділу Польщі, - вважає історикиня Зофія Зєлінська. Хоча, як додає вона, основними причинами поділів польської держави було, по-перше, бажання Росії зберегти протекторат над Польщею, а також прагнення російської еліти збагатитися за рахунок Речі Посполитої.
«Конституція 3 травня повернула полякам почуття гордості за нашу історичну, політичну та державну спадщину, на якій був написаний цей основний закон, а також відновила почуття гідності – ми можемо побудувати ефективну державу. Якби ми цього не зробили, то після поділів ми вступили б у період бездержавності з відчуттям історичної ганьби. У 19 столітті це могло негативно вплинути на волю боротьби за відродження Речі Посполитої. Безумовно, Росія знищила доробок Чотирилітнього сейму і допровадила до остаточного поділу Польщі. Але за спробу стати незалежними, що повернуло нам почуття впевненості у собі, варто було ризикувати», - переконана професорка.
Протягом довгих років поневолення пам’ять про Конституцію 3 травня жила у поляках, особливо під час повстань, у 100-річчя ухвалення основного закону, у міжвоєнний період.
У Польській Народній Республіці комуністична влада була проти незалежного святкування Дня Конституції 3 травня, але патріотично налаштовані поляки продовжували неофіційно відзначати це свято.
Так, 3 травня 1946 року над Віслою відбулися масові заворушення – тисячі людей, в основному у Кракові, вийшли на демонстрації. Бунт був жорстоко придушений. Комуністи мали проблеми з датою 3 травня, оскільки у партійній ідеології Конституція 3 травня вважалася прогресивною. І радянська влада не хотіла дозволити незалежного від неї святкування.
Тільки у 1990 році, вже у новій Польщі, свято Конституції 3 травня було відроджене й офіційно знову оголошене державним святом.
PR3/Т.А.