«Хитається трон царя Аляксандра, який безперервно правив Білоруссю більш ніж чверть століття», - пише Вітольд М. Орловський на шпальтах «Rzeczpospolita».
Автор припускає, що якщо нинішні події у Білорусі продовжуватимуться, то йому не тільки не вдасться створити династію та передати владу синам, але, можливо, доведеться утікати до «великого сусіда та вести там життя вигнанця». «Особливо, якщо його колега-диктатор з цієї величезної країни визнає, що ліпше Лукашенку замінити кимось іншим, поки білорусам (як раніше в Україні) не спаде на думку нерозумна ідея самим вибирати свого президента», - зазначає публіцист.
Як зауважує Орловський, життя Лукашенки – це приклад здійснення «пострадянської мрії». За аналогією з американською мрією (від чистильника взуття до мільйонера), цей сон означав шлях до директора колгоспу, до диктаторської влади у суверенній республіці, - пише автор. «Але треба теж відверто сказати, що Лукашенка вмів достукатися до сердець білорусів, використати невдоволення ринковими економічними реформами та неспроможністю попередників, а також сім разі перемогти у виборах президента», - зауважує автор.
Вітольд Орловський пише про економічні результати 26 років правління Лукашенки. На його думку, успіх перших років його правління був безперечно пов’язаний з тим, що у пострадянському світі, охопленому хаосом, рецесією та гігантською інфляцією, він зміг забезпечити білорусам стабільність: зупинити падіння ВВП, зменшити масштаб інфляції. Як додає публіцист, «держава почала якось функціонувати та виплачувати скромні зарплати і пенсії, корупція залишалася невисокою, а державне майно не розікрали олігархи, а рівень безробіття ніколи не перевищував 4 відсотків. Крім того, згідно із білоруською статистикою, ВВП країни збільшився від 1995 року утричі – трохи більше, ніж у Польщі, не говорячи вже про пострадянські країни, - звертає увагу Орловський.
Проте, з іншого боку, Білорусь сьогодні є найбільш командною економікою в Європі (за оцінками CIA державі належить 75 відсотків економіки). Низький рівень життя змусив сотні тисяч білорусів емігрувати з країни. Економіка насправді розвивається, але головним джерелом її успіху є реекспорт, у вигляді переробленої нафти, яку вона імпортує за заниженою ціною з Росії. Але чи триватиме таке диво довго – невідомо, - відзначає польський публіцист.
Частиною відповіді на запитання про білоруську економіку автор вважає якість місцевої статистики. Він звертає увагу, що ще кільканадцять років тому Білорусь хизувалася великим зростанням виробництва яєць на рік – а вже на сусідній сторінці показувала величезне зменшення кількості курей-несучок. «Оскільки від 1994 року, за офіційними даними, Білорусь розвивається темпом, близьким до польського, і втричі вищим за український, то чому перераховані у долари білоруські зарплати зменшилися за цей період з 60 відсотків до 3 відсотків від польських і не зрушилися щодо українських?» – запитує автор.
«Статистика говорить одне, президент Лукашенка друге, а люди бачать навколо щось третє. І напевно саме тому дні його правління пораховані», - пише Вітольд М. Орловський.
Т.А.