Урочистою зміною варти перед Могилою Невідомого солдата, перекликом пам’яті та почесним залом у Варшаві у середу вшанували так званих незломних солдатів під час святкування 75-ї річниці створення польської цивільно-військової антикомуністичної організації «Свобода і Незалежність» (пол. Zrzeszenie Wolność i Niezawisłość).
Діячам та солдатам незалежницького підпілля вручили почесні медалі «Pro Bono Poloniae» і «Pro Patria». Одну з них отримав Вальдемар Новаковський під псевдонімом «Ґацек», який сказав, що відчував необхідність боротьби з комуністами:
«Це було просто необхідно, не можна було це так просто залишати, що нібито все було гаразд, а насправді увесь той соціалізм був жахом… А сталінський період…ще багато речей залишаються невідомими, їхні вбивства, судові процеси….це був страшний режим».
У листі, прочитаним на площі Юзефа Пілсудського, президент Польщі Анджей Дуда наголосив, що після 75 років зрозуміло, що люди незалежницького підпілля були патріотами. Лист прочитав віцеголова Бюро національної безпеки Даріуш Ґвіздала:
«Члени „Свободи і Незалежності” та інших незалежницьких організацій повернулися у суспільну свідомість як ті, кого вільна Польща хоче ставити за зразок і приклад для наступних поколінь. Сьогодні вже немає жодних сумнівів щодо того, хто тоді, 75 років тому, був патріотом, а хто зрадником».
Ексміністр оборони Польщі та старший маршалок Сейму Польщі Антоні Мацєревич нагадав, що комуністична пропаганда хотіла знеславити «проклятих солдатів» та знищити пам’ять про них:
«Так їх власне назвали – „союзниками Гестапо”. Йшлося не тільки про їхнє знищення та вбивство, йшлося про вбивство їхньої пам’яті, пам’яті солдатів незалежної Польщі, пам’яті про незалежну Польщу, справжню Польщу. Але ви не здалися!».
У післявоєнній Польщі під владою комуністичної диктатури «Свобода і Незалежність» діяла у підпіллі. Організація прийняла тоді велику частину існуючих підпільних структур та швидко розрослася до приблизно 20 тисяч членів. Формально вона була незалежною від уряду Польщі у вигнанні, передавала на Захід отримані матеріали щодо політичної, економічної та військової ситуації у країні. Головною політичною ціллю організації було проведення вільних виборів (гарантованих Великою трійкою у Ялті) і передача організаційних структур легальній владі Польщі.
1 березня 1951 року після жорстокого слідства, що завершилося смертним вироком, у мокотовській в’язниці совєтським пострілом у потилицю були страчені 7 членів керівництва підпільної організації «Свобода та Незалежність». День їхньої страти за ініціативою президента Інституту національної пам'яті Януша Куртики став польським національним днем пам'яті «проклятих солдатів».
IAR/Т.А.