Цього року до Польщі, тобто на батьківщину предків повернулося 530 репатріантів – менше, ніж протягом попередніх двох років, а перешкодою стала пандемія коронавірусу. Більшість – це особи польського походження з Казахстану
Процес репатріації був ускладнений з двох причин, – сказав представник польського уряду у справах репатріації Бартош Ґродецький: «Подання документів на репатріаційну візу тепер не є таким простим. Це стосується роботи консульства, передусім у Нурсултані, тому що репатріаційний процес охоплює передусім Казахстан. Причому, генеральне консульство Польщі є також в Алмати».
Другим фактором, що обмежує репатріацію, є обмеження можливості прибуття до Польщі. Цього року зорганізовано два спеціальні авіаперевезення. Репатріантів розміщено в адаптаційних центрах у містах Сьрода Вєлькопольська та Пултуськ. «Створення таких адаптаційних центрів дуже полегшило приїзд репатріантів до Польщі», – наголосив Бартош Ґродецький.
Репатріанти перебувають в адаптаційному центрі від трьох до шести місяців. Опісля отримують доплату з державного бюджету, щоб купити або найняти квартиру.
2018 року до Польщі повернулося 765 репатріантів, а 2019 року – 877. Зараз на репатріаційний процес очікує приблизно 6 тисяч земляків за межами Польщі. Їхні родини в 20-му столітті примусово поселено на території СРСР. Депортації і заслання були особливо посилені у період правління Сталіна.
IAR/Н.Б.