Мілітарні аспекти, пов’язані з газопроводами Nord Stream i Nord Stream 2 і далі залишаються не дуже відомою темою. Про те, як Балтійський флот Російської Федерації використовує газопроводи як інфраструктуру до ведення розвідницької діяльності, пишуть українські експерти Михайло Гончар і Андрій Риженко.
Росія впродовж останнього десятиліття активно нарощує свої військово-морські спроможності. Це стосується також і найменшого з її 4 флотів – Балтійського. Але незважаючи на певне збільшення військового потенціалу, він значно програє ВМС країн НАТО у регіоні. Росія постійно намагається знайти нестандартні і не зовсім зрозумілі для Заходу шляхи компенсації переваги військового потенціалу Альянсу на Балтиці. Газопроводи «Північний потік» та «Північний потік-2» приховано містять в собі додаткові можливості такої компенсації.
Використання протяжного – більш ніж 1200-км – коридору «Північних потоків» з метою розвідки і спостереження морського простору практично на всій акваторії Балтійського моря, надає певних операційних переваг. Це дозволяє більш ефективно використовувати наявні кораблі у протидії силам НАТО на морі, завчасно визначати приховане розгортання підводних та надводних сил країн НАТО з пунктів базування в райони вогневих позицій або патрулювання.
Технічно реалізувати програму створення підводних переваг для сил Балтійського флоту нескладно і значних ресурсів це не потребує.
Враховуючи невеликі глибини Балтійського моря та невеликі відстані від коридору обох «Північних потоків» до узбережжя країн-сусідок, а також стратегічно важливих Аландських островів, Готланда та Борнгольма, Росія може досить швидко розгорнути систему підводного спостереження на базі декількох ліній пасивного гідроакустичного комплексу МГК–608 «Північ». Вона має розглядатися як балтійський компонент створюваного Міністерством оборони РФ військового контуру глобальної системи спостереження під офіційною назвою «Единая государственная система освещения надводной и подводной обстановки «Гармония». В її основі лежать спеціальні підводні роботизовані комплекси, які запускаються з підводного човна і встановлюють ГАСи на дні. Отриману інформацію роботи передають на командний пункт управління через супутники. Ця система здатна виявляти всі кораблі, підводні човни і навіть низько літаючі літаки та вертольоти.
Проведення спеціальних операцій значно полегшується через наближеність «Північного потоку» до районів їх проведення та можливість обґрунтування російської присутності через наявність двох протяжних трубопровідних систем, безперебійна робота яких потребує технічного нагляду.
Газопровід «Північний потік» свого роду «важіль проекції сили» для спеціальних операцій в центральній та, особливо, в південно-західній частині Балтійського моря. Підводна інфраструктура обох «Північних потоків» може бути використана Росією для нарощування військовими засобами потенціалу переваги над силами НАТО в зоні Балтійського моря. Предметом особливої уваги є американські сили, що розгорнуті в Польщі, та активність НАТО в країнах Балтії.
Апріорі вважається, що газопромислові та газотранспортні системи можуть перебувати під тією чи іншою загрозою зовнішнього походження (природною, техногенною, терористичною), але самі не можуть генерувати загроз військового характеру для третіх сторін. Останнє не відповідає дійсності, оскільки Росія створила та удосконалює гібридні технології ведення війни, використовуючи невійськову інфраструктуру для створення прихованих переваг. Це вже знайшло своє підтвердження на Чорному морі, а отже, шаблонно може використовуватися Росією і на Балтиці.
Тому вимога американського конгресу припинити добудову «Північного потоку-2» є рухом у вірному напрямку – не дати можливість Росії наростити свій потенціал контролю Балтійської операційної зони, як цього вона вже значною мірою досягла в Чорному морі.
energetyka24.com/geostrategy.org.ua/М.К.