Політолог: Міграційну кризу на польсько-білоруському кордоні надихає Кремль

За словами Пшемислава Журавського вель Ґраєвського, ситуація із мігрантами на кордоні з Білоруссю – це добрий приклад сучасної гібридної війни режиму в Мінську та Росії

Затримані на польсько-білоруському кордоні нелегальні мігранти

PAP/Artur Reszko

Ситуація на польсько-білоруському кордоні надихається і загострюється Кремлем, – сказав в інтерв'ю PAP політолог із Лудзького університету проф. Пшемислав Журавський вель Ґраєвський. Спроба спрямувати потік біженців до нас є елементом нападу невійськовими засобами, – оцінив він.

За словами вченого, дивлячись на напруженість на польському східному кордоні, можна побачити, що диктатор Білорусі, президент Аляксандр Лукашенка намагається «покарати» Захід, зокрема Польщу, за підтримку опозиції, яка вже рік бореться з режимом Мінська.

Такий метод дестабілізації Європи – як каже політолог – та інструментальне використання біженців з цією метою, наприклад з Афганістану, де таліби захопили владу, є частиною гібридної війни, натхненої Кремлем. «Один лише Лукашенка не має потенціалу змагатися з усім Заходом без допомоги та схвалення Росії», – підкреслив Журавський вель Ґраєвський.

«А звідки ці люди, ці біженці, які прибули до польсько-білоруського кордону?» – питає він. «Вони повинні, принаймні, перетнути повітряний простір Росії, щоб дістатися до Білорусі. І це, у свою чергу, безумовно, узгоджене з Москвою», – підкреслив він.

Професор не сумнівається у ролі Росії у спробі дестабілізувати Польщу та інші країни Європейського Союзу. «Ситуація, пов'язана з необхідністю блокування прибуття до нашої країни біженців з Азії на польсько-білоруському кордоні, який також є кордоном ЄС, надихається і посилюється Кремлем», – підкреслив професор Лудзького університету.

За словами вченого, у ті моменти, коли білоруські прикордонники «штовхають» біженців з Азії на територію ЄС, чітко відчувається причетність президента Росії Владіміра Путіна. «Я не знаю, чи це план Путіна, чи це просто згода Путіна на план Лукашенки. Акція проти Польщі не була випадковою», – зазначив Журавський вель Ґраєвський. «Він був розпочатий після допомоги та видачі нашої польської гуманітарної візи білоруській спортсменці Крисціні Ціманоуській, яка під час Олімпійських ігор у Токіо розкритикувала диктатуру в Мінську. Це спроба помститися Польщі за це», – вважає він.

Політолог нагадав, що Польща та Литва протягом тривалого часу мали статус «чергових ворогів» у Білорусі. «11 років тому російська та білоруська армії в рамках навчань „Запад-2009” відпрацювали політично немислимий варіант, тобто придушення гіпотетичного польського повстання в Гродненській області», – нагадав проф. Журавський вель Ґраєвський.

Гібридна війна, з точки зору популяризації, – це, як пояснив учений, – «удар по об'єкту атаки різними методами його послаблення». «Не тільки військове послаблення, але й усі інші», – пояснив він. «Ситуація на польсько-білоруському кордоні є добрим прикладом сучасної гібридної війни», – сказав він.

«Спроба направити потік біженців до нас є елементом нападу „невійськовими засобами” на сусіда, якому хочуть зашкодити, тобто нападу на Польщу», – пояснив він, додавши, що нинішня імміграційна криза однак є значно меншою, ніж у 2015 році.

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський оцінив, що перші спроби білорусів перекинути більше біженців, яким, швидше за все, довелося платити за перекидання представникам режиму в Мінську, спочатку також мали інше призначення на території Литви. «На щастя, це була невдала спроба посварити Вільнюс з Варшавою», – сказав він.

Він визнав, що гібридна війна стала відомою назагал, коли у 2014 році так звані зелені чоловічки, тобто російські солдати в масках у формі без маркування, захопили Крим. Цей конфлікт також став поштовхом до триваючої війни між Україною та Росією на Донбасі.

Сім років тому – як нагадав професор Лудзького університету – дестабілізація півострова, анексованого проти міжнародного права, відбулася не лише через військові дії, а й, наприклад, через обривання ліній зв'язку на суші та в чорноморських портах Криму. Були також інші форми економічного та політичного саботажу, які відбувалися, зокрема, створення російських інституцій на українській території.

Політолог назвав багато прикладів гібридних воєн у російській політиці. «Польща, а загалом і Річ Посполита, має великий досвід роботи з такими видами російських операцій», – підкреслив учений. «Шлях до першого поділу Польщі у певному сенсі виглядав як гібридна війна», – оцінив він. «Тоді російський посол віддав накази своїм підлеглим, полковникам, і саме посольство Росії організувало три конфедерації шляхти на території Республіки Польща: православну в Слуцьку, протестантську в Торуні та католицьку в Радомі», – нагадав він.

«Сенс полягав у тому, щоб посварити ці групи, аби вони боролися між собою, поки російські війська не втрутяться і „зроблять порядок”. Це закінчилося викраденням сенаторів та єпископів та Барською конфедерацією, чотирирічною партизанською війною та першим поділом Польщі у 1772 році», – зазначив Пшемислав Журавський вель Ґраєвський.

PAP/Т.А.