40 років тому на Щецинській верфі розпочався страйк, а перед цим роботу припинила Ремонтна верф «Парніца». Протест 1980 року призвів до створення першої в комуністичному блоці вільної від впливу влади профспілки «Солідарність».
Діяч антикомуністичної опозиції Мєчислав Устасяк згадує, що тоді всі стежили за подіями на Щецинській верфі:
«Польська Народна Республіка була настільки брехлива, що її діячі вже не вміли говорити нормально. Вони говорили відповідно до інструкцій, що не мали нічого спільного з дійсністю. І така диспропорція, той дисонанс між словами членів комісії підприємства, особливо Юрчика, бо це він передусім говорив, і партійними [діячами – ред.] була настільки великою, що це була велика радість це слухати».
Міжзакладовий страйковий комітет очолив Мар’ян Юрчик, а уряд представляв член партії Казімєж Барціковський.
«Ми раділи, що щось починає діятися, що Юрчик виступає і каже правду, а Барціковський виляє та відповідає червоними слоганами. Це була настільки велика різниця в нарації Барціковського, котрий казав про те, що партія визначає цілі тощо, і Юрчика, що виступав просто як робітник, звичайний громадянин, що бачить, якою є дійсність».
Спочатку до страйку в цьому регіоні включилися 53 підприємства, а згодом це число зросло до 360. Головною вимогою було створення вільних профспілок та незалежної газети «Єдність» (пол. «Jedność»).
IAR/А.М.