14 травня виповнилося 40 років від дня смерті Ґжеґожа Пшемика. За те, що сталося 40 років тому, досі ніхто не відповів. Він був сином опозиційної активістки та поетки Барбари Садовської, його побили в міліції, він помер 14 травня 1983 року в лікарні у Варшаві внаслідок важких травм. За три дні Ґжеґож Пшемик мав святкувати своє 19-річчя.
Як зазначив Ґжеґож Майхшак з Бюро історичних досліджень Інституту національної пам’яті, Ґжегож Пшемик був однією з кількадесяти жертв воєнного стану в широкому розумінні, але його випадок був особливий. Як пояснив дослідник, Ґжеґожа Пшемика міліціонери катували на очах у своїх колег, тому повністю приховати справу не вдалося.
«Влада Польської Народної Республіки використала факт, що Ґжегож Пшемик не помер у день побиття, а на два дні пізніше. І почала безпрецедентні дії, щоб приховати справжніх винних у тому, що не покарано справжніх винуватців, тобто функціонерів, які били і заохочували до побиття», – сказав Ґжеґож Майхшак.
12 травня 1983 року міліціонери забрали випускника ліцею Ґжеґожа Пшемика із Замкової площі у Варшаві до відділку міліції. Там його жорстоко побили — це було кількадесят ударів палицями в плечі та спину, кілька ударів у живіт. Хлопець помер у лікарні два дні потому.
Похорон Ґжеґожа Пшемика 19 травня на Повонзковському кладовищі став великим проявом спротиву комуністичній владі. У ньому взяли участь десятки тисяч людей, зокрема багато молоді.
IAR/Н.Б.