34 роки тому, 4 червня 1989 року, у Польщі відбулися парламентські вибори (перший тур) на умовах, визначених під час переговорів за так званим Круглим столом. Це були перші в повоєнній історії Польщі частково вільні вибори до Сейму і повністю вільні вибори до відновленого Сенату. Вражаючу перемогу здобула «Солідарність» на чолі з Лєхом Валенсою.
Вперше з 1945 року опозицію було допущено до голосування. Також вперше було обрано Сенат, створюючи двопалатну Національну асамблею.
Однак червневі вибори не були цілком демократичними. Учасники круглого столу — представники незалежної профспілки «Солідарність» і правлячого в країні комуністичного табору — досягли угоди, згідно з якою правляча «коаліція», включно з Польською об’єднаною робітничою партією та її сателітами, гарантувала щонайменше 299 (65 відсотків) місць у Сеймі. Решта 161 місце (35 відсотків) були виділені опозиції. Сенат обирався демократично, без попередньої домовленості щодо розподілу місць.
У першому турі кандидати від «Солідарності» отримали 160 зі 161 місця у Сеймі та 92 зі 100 у Сенаті. Комуністичний режим зазнав поразки.
18 червня відбувся другий тур. Тоді опозиція отримала один відсутній мандат у Сеймі та сім у Сенаті. Таким чином вона досягла максимальної кількості депутатів у Сеймі, про яку попередньо погодила влада «Польської об’єднаної робітничої партії». Вона отримала 99 місць у 100-членному Сенаті. Одне місце отримав незалежний кандидат.
До сьогоднішнього дня поляки розділені як в оцінці Круглого столу, так і в червневих виборах, які стали наслідком його переговорів і домовленостей. Прихильники вважають, що на той момент не було іншого рішення, окрім компромісу з владою. Натомість опоненти наголошують, що поступки, на які погодилася опозиція «Солідарності» щодо комуністів, були надто далекосяжними. У результаті вони принесли: відсутність засуджених, небажання люстрації та декомунізації та прийняття функціонування посткомуністичних кіл у польській політиці та економіці.
IAR/Т.А.