У статті Вітольда Ґадомського «Поминальний дзвін по європейському способу життя», написаній у тональності, відповідній до назви, несподіваним виявляється «лід» - короткий анонс на початку: «Європа мала кілька десятків років спокійного заможного життя, про яке мріяли також мешканці Польщі. Але вибух війни в Україні й відродження російської наддержави все змінює». Що би не малося на увазі в анонсі, про Україну, у якій вибухнула війна, чи про «супердержаву росію» тут не йдеться.
Стаття одним реченням згадує зустріч 22 лютого міністрів фінансів зони євро та присвячена економічним показникам і міркуванням про той бік економічної ситуації ЄС, про який рідко говориться: «Європейські країни протягом багатьох років витрачали на свою соціальну модель більше, ніж заробляли». Унаслідок такої політики Італія, Греція, Франція та Іспанія мають зовнішній борг, який значно більше, ніж на 100 відсотків перевищує ВВП. «На додачу багато років багата Європа не може вибратися зі стагнації з показником зростання в роках 2012-2022 1,1 відсотка, а Німеччина – 1 відсоток. На цьому тлі економічне зростання в Польщі було на рівні 3,3 відсотка, торік – 0,3 відсотка. Прогнози на майбутнє свідчать про подальше зменшення, а водночас майже всі партії обіцяють ще більші видатки на соціальні потреби.
Автор зауважує, що ВВП Польщі з 2000 року до 2023 зріс на 125 відсотків, тому зросла середня зарплата. Водночас із гіркою іронією згадує рекламу «лівого інтелектуала», який закликає перераховувати для свого фонду 1,5 відсотків податків, бо фонд бореться за те, щоби школи отримували більше грошей, оскільки Польща не може собі дозволити хоч бідненької освіти (bieda-edukacja польською). Польський журналіст зауважує, що Польща не може собі дозволити також бідненької медицини, бідненькою культури, бідненької науки, бідненької адміністрації, а передовсім — бідненького війська.
У двох останніх частинах Вітольд Ґадомський міркує про вихід із ситуації, зазначивши, що на освіту цьогоріч видатки зростуть на 38 відсотків, але це все одно буде бідненька освіта. Автор пропонує розглядати потреби держави, суспільства й окремих осіб через зміну пріоритетів, серед яких, можливо, може лишитися освіта, але щось доведеться усунути.
«Світ сьогодні в поворотному пункті»; «на нові часи потрібна нова соціальна модель» — підсумовує автор і зaкликає не боронити старого, а говорити про нове.
Gazeta Wyborcza/С.Ч.