1980 року влада тодішньої Польської Народної Республіки була змушена піти на діалог із протестувальниками — працівниками суднобудівного заводу, позаяк суспільні заворушення були надто великими. Так дні перед підписанням у Ґданську Серпневих домовленостей згадував Мацєй Ґживачевський на хвилях Польського радіо Ґданськ.
Він разом з Арамом Рибіцьким записав 21 вимогу учасників страйку на Ґданській корабельні. Як зазначив Мацєй Ґживачевський, влада повинна була знати, що цих протестів придушити не вдасться.
«По-перше, була потужна економічна криза, все в них вийшло з-під контролю. Так буває завжди, коли центральна економіка є занадто центральною. По-друге, почала зупинятися вся країна. Страйк на Ґданській корабельні, яка була великим підприємством, там працювало 17 тисяч осіб, а потім почали зупинятися шахти і так далі. Мабуть, у влади не було іншого виходу, ніж намагатася домовитися і знайти якусь формулу. Вони, здається, до кінця не усвідомлювали наслідків того, що роблять, та намагалася довести до заспокоєння. Їм залежало, щоб обійшлося без кровопролиття, і це вдалося», — сказав Мацєй Ґживачевський.
Найважливішою серед 21 вимоги робітників було створення незалежних від влади профспілок. Наслідком цього стала реєстрація незалежної самоврядної профспілки «Солідарність».
IAR/Н.Б.