Коли в ефірі ще звучало спеціальне повідомлення, записане ним кілька днів тому, Юзеф Малґожевський вже був на посту і розповідав про перші моменти Другої світової війни у Варшаві. «Я провів перший такий репортаж десь близько сьомої ранку на Окенці, це вже було після нальоту. Я розмовляв із солдатами, вони були сповнені ентузіазму, до речі, збили один літак, один пошкодили. Пізніше був ще один наліт, десь опівдні, на Понятовський міст, тож я встиг поїхати туди на службовій машині», — говорить Юзеф Малґожевський.
Через роки керівниця воєнних дикторів Польського радіо Марія Штипчинська згадувала, якою була тоді робота журналістів і техніків, які, ризикуючи життям, залишалися на радіопосту: «Це все справді героїчні люди, бо ми всі працювали в жахливих умовах, і це саме той радійний бацил, який тримав нас на посту, так само, як, ймовірно, він тримав солдатів на Вестерплатте, бо Польське радіо тоді було справжнім Вестерплатте».
Коли до столиці наближалися німецькі танки, частина працівників Польського радіо відмовилася від евакуації. Саме завдяки їхній відданості вдалося винести з радіостанції, а потім сховати в приватних оселях платівки з безцінними записами, зробленими у вересні 1939 року.
IAR/M.T.
