Вибори проходили в напрузі, сутичках. У місті Марнеулі зафіксовано масовий вкид бюлетенів на виборчій дільниці. Через це виборчу дільницю закрили, а результати голосування скасували.Були теж фізичні сутички, проте президентка Грузії Зурабішвілі не могла зв'язатися з головою МВС Грузії щодо фактів насильства на виборчих дільницях, загалом опозиція не визнає дійсними результати виборів, які подали ЦВК.
І підстав так вважати чимало, каже віцепрезидентка Forbes Women Poland та експертка з питань Південного Кавказу Агнєшка Філіпяк, яка була у день виборів у Тбілісі: «Що також є ключовим для опозиції, чому вони вважають, що мають підстави не розглядати, не визнавати результати цих виборів, це дослідження, проведені американською Edison Research, яка прогнозувала результати для "Грузинської мрії" протягом останніх кількох років. І лише цього року з'явилася така велика різниця в оцінці, бо Edison Research передбачав підтримку для Грузинської мрії десь на 30 з лишком відсотків, а натомість бачимо 54%. Отже, якщо тільки цього року з'явився такий великий розрив між реальністю і прогнозом, то для опозиції це є підставою виходити на вулиці й не визнати вибори, тому що всі опитування, які були представлені раніше, згідно з досить перевіреними соціологічними центрами, а також внутрішньопартійні опитування, свідчили, що об'єднана опозиція, тобто ці три опозиційні блоки й партія колишнього прем'єр-міністра Георгія Гахарія, мають шанс отримати понад 50%».
У своїй кампанії «Грузинська мрія» залякувала громадян можливою війною у разі, якщо їхня партія програє. Себе «Грузинська мрія» намагалась асоціювати з миром, звісно, за допомогою хороших відносин з Росією. І це і є вагома причина, чому грузини голосують на проросійську партію — вона для них не така вже проросійська, а радше партія стабільності.
«Грузини дивляться на Росію інакше, ніж ми. Я маю на увазі, ніж ми в Польщі, а українці взагалі ще інакше, але я думаю, що саме українці могли зрозуміти грузинів більше, ніж ми, поляки. Грузини змогли дуже добре відокремити себе між політикою і соціальними речами. У них змішані сім'ї. У когось є родичі росіяни. І от коли Путін відновив авіасполучення між Москвою і Тбілісі, 50% громадськості були проти цього, але 50% були за це. І це за незалежними оцінками, не провладними. У Грузії немає бойкоту російських товарів, хоча Росія окупувала 20% території, все ж полиці забиті продуктами з Росії. У випадку з Польщею я, чесно кажучи, не можу собі уявити такої ситуації. Отже, якщо ви питаєте, чому вони голосують за проросійську партію, то для них вона не є вже такою проросійською. Грузинська мрія використовує факт, що вона при владі вже 12 років, і за ці 12 років Грузія не брала участі в жодній війні. Ніхто на неї не нападав. І цей факт складно заперечити. І я думаю, що плакати із зображенням можливої війни, з використанням зображень руйнувань в Україні, які висіли по всій Грузії, вони промовляють до людей, які пам'ятають цю війну, і для них Грузинська мрія - це не проросійська партія, а саме гарантія того, що війни не буде. І це може здатися абсурдним, але керівна партія має дуже сильне проурядове телебачення. Телебачення все ще залишається одним із вагомих джерел інформації для грузинів. Тож якщо слухати цю пропаганду протягом понад два роки, що хтось може напасти, то деякі люди здатні дійсно повірити й просто проголосувати за партію, яка каже, що хоче миру», — каже експертка Агнєшка Філіпяк.
Не телебачення єдине, церква в Грузії також є інструментом пропаганди, про це каже Есма Гумберідзе, грузинська активістка з Тбілісі, яка бореться за права людей з обмеженими можливостями, а також за права молоді та жінок: «Не обов’язково вихваляти Росію як таку, щоб обманювати, дискредитувати Європу, дискредитувати Захід. Казати, що Захід проти сімейних цінностей, проти традиційних цінностей, проти грузинської ідентичності. Також проросійські політики використовують церкву таким чином, що деякі священники насправді виходять і навіть говорять про політику, наприклад, наскільки поганим був попередній уряд, і ми не повинні допускати, щоби повернулися попередники».
Також Есма Гумберідзе говорить про певною мірою досвідчену безпорадність грузинів, оскільки їхніми демократичними зусиллями Захід уже злегковажив у 2008 році. Тож тепер вони цілком обґрунтовано побоюються, що ситуація повториться.
«Знаєте, деякі люди бояться, що опозиція приведе до війни; вони все ще вірять у те, що, можливо, росіяни не хочуть говорити про це відкрито, але вони насправді були б готові піти на компроміс щодо нашої територіальної цілісності, якщо ми припинимо цю справу з євроінтеграцією. І також, зараз я цього не чула, але протягом цих років після початку повномасштабної війни в Україні, були розмови, що Захід насправді не так багато допомагає українцям, Захід більше говорить, ніж робить, що ми самотні, і якщо, наприклад, ми поділятимемо будь-яку риторику та приєднаємося до санкцій і таке подібне, то тоді, якщо росіяни нападуть на нас, нам ніхто не допоможе. Така риторика використовується весь час», — пояснила активістка.
Євроінтеграційні процеси Грузії вже призупинені через запровадження в країні неприйнятних законів, проте тепер ЄС на перехресті: бути вимогливою до Грузії та зупинити всі процеси або ж проявити лояльність, щоби не втратити Грузію і не залишити її приреченою в російських обіймах.
Єдиний варіант — підтримка проєвропейського суспільства, каже Агнєшка Філіпяк: «Деякі грузини також трохи втомилися, бо ні Росія, ні Захід, ні Європа, ні Сполучені Штати не повинні вказувати їм, що робити. Вони повинні вирішувати самі. Тому, безумовно, така, можливо, найбільш дипломатична відповідь, Європейський Союз не повинен залишати грузинське суспільство і це також прозвучало трошки між рядків на конференціях спостерігачів після виборів, не раз підкреслювали, що згідно з опитуванням американської організації NDI 90% грузинів виступають за європейську інтеграцію. Тому я думаю, що тут опозиція потребуватиме підтримки, як і раніше, Європейський Союз повинен, на мою думку, підтримати грузинів. І це не тільки в інтересах грузинів, адже це й інтерес Заходу, тобто Сполучених Штатів і Європейського Союзу й окремих країн, вони всі дуже залучені на Південному Кавказі, зокрема в Грузії, саме через те, що це в їхніх національних інтересах витіснити Росію, щоби більше країн були на демократичному боці, ніж на авторитарному, як Росія, Китай, або, наприклад, навіть прямо тут поруч Грузії є не найкращий приклад Азербайджан. Тому, я думаю, Європейський Союз повинен підтримувати Грузію і надалі».
Більше запрошуємо почути в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць, Сніжана Чернюк