Спалах білоруського громадського суспільства проти диктатури Аляксандра Лукашенка може змінити геополітичне становище в Центрально-Східній Європі. Якщо білоруси приймуть рішення повалити диктатора і послідовно здійснюватимуть реформи задля інтеграції із євроатлантичною цивілізацією, то не лише відкриють нові перспективи розвитку своєї держави й суспільства, але, водночас, значною мірою обмежать можливості експансії ,,русскава міра’’ країни Путіна.
Білоруська молодь усвідомлює, що продовження диктатури Лукашенка забирає шанси на гідне життя черговим поколінням білорусів. Дівчина у Мінську пояснила кореспонденту Польського Радіо Влодзімєжу Пацу, що вийшла на вулиці рідного міста протестувати, адже це її рідна країна. Вона надіється на те, що Білорусь зміниться.
Протести у Білорусі
Андрей Почобут, журналіст та член правління Об’єднання поляків у Булорусі в інтерв’ю Польському радіо висловив погляд, що влада в Мінську приголомшена масштабом протестів проти диктатури Аляксандра Лукашенка. Пан Почобут сказав, що Лукашенка припинив жорстке придушення протестів людей, оскільки він не має стратегії подальших дій, а насильство та знущання над затриманими демонстрантами лише послабили його позицію. На думку журналіста, вирішальний вплив на продовження протестів та припинення Лукашенком насильства, мали страйки та демонстрації на підприємствах.
«Ставка у цій грі дуже висока. Якщо на початку я вважав, що однак Лукашенка втримається, то у момент, коли страйкувати почали найбільші підприємства Білорусі, а це ж сотні тисяч робітників, - це був момент, коли Лукашенка відмовився від застосування сили. Такі події означали, що треба вже не лише пацифікувати протести, але також застосувати силовий варіант у підприємствах, де проголосили страйк, а це призвело б до пролиття крові».
Станіслау Шушкевич – перший лідер незалежної Білорусі вважає, що Лукашенка з метою збереження влади може однак призвести до пролиття крові білорусів. В інтерв’ю Польському радіо пан Шушкевич позитивно висловився про найбільші в історії демонстрації білорусів, які проходять по всій білоруській державі.
«Цей наш дикий президент, антибілоруський, готовий вдатися до різних вчинків, тому що він не нормальна людина. Він знищив людей, сам у цьому зізнається, без суду та слідства і, боюся, що може бути багато жертв».
Протести митців у Білорусі
У дотеперішніх протестах у Білорусі загинуло щонайменше четверо людей.
Пан Шушкевич переконаний, що в Білорусі режим Путіна діє за старими схемами. Глава Верховної Ради Білорусі в 1991-1994 роках оцінив, що Кремль може втрутитися у становище Білорусі і спробувати захистити владу Лукашенка:
«Я вбачаю тут дії Росії за такими ж схемами, як вона діє у інших місцях, щоб поширити і закріпити російську імперію. Це ж саме відбулося в Луганську, Донецьку, Придністров’ї, Криму. Це - жахливі речі. Лукашенка дуже подобається Росії. Він кидає різні слова, що буцімто щось йому не подобається, це все нісенітниці. Лукашка не виконав жодної дії, яка протистояла б Кремлю».
Польський політолог, д-р Єжи Тарґальський звертає увагу на небезпеку ефективних дії пропаганди Путіна серед європейських держав, також в Польщі:
«Маємо не лише прихильників Росії, але перш за все заляканих людей, людей, які стали жертвою дезінформаційних заходів Росії і вважають, що зміна влади в Білорусі, повалення Лукашенка, буде першим етапом залучення Білорусі до Росії, а внаслідок цього - розташування російських військ на кордоні з Польщею. Тому вважають, що доки Лукашенка зберігає владу, то російські війська на кордоні з Польщею не з’являться, тому, на думку таких людей, крізь пальці треба дивитися на всі його злочини і допомогти йому зберегти владу, бо це ніби співпадає з нашим політичним інтересом. Звісно, таке мислення помилкове, а виникає воно із слабкості поляків до впливу російської пропаганди. Адже росіяни повністю контролюють білоруські війська, мають спільне командування і насправді тут відсутня окремішність. Росія військово контролює Білорусь».
Д-р Тарґальський називає конкретні приклади проєктів російської агентури:
«Основна проблема пропаганди Путіна, як переконати Захід, серед іншого поляків, що повалення Лукашенка корисне для Росії. Торік, в Білорусі відбулися військові навчання Запад. Тоді вся російська агентура на Заході кричала, що навчання становлять початок вторгнення Росії у Білорусь. Я вважав, що жодного вторгнення не буде і залучення Білорусі до Росії теж не буде. Виявилося, що я мав рацію. Останнім часом була операція під гаслом Ваґнеровци, яких Росія перекинула у Білорусь. Звісно, якби вони мали виконати іншу роль, ніж пропагандистсько-циркову, то „не лазили б” по лісах, бо за наших часів „лазити” по лісах нічого не дає, тільки організували б сутички у містах. Але поїхали собі в ліс, щоб нікому не перешкоджати, а, зокрема, Лукашенкові, щоб всю цю справу можна було використати як патрони пропаганди – погляньте, Росія готується до вторгнення в Білорусь, то давайте всіма способами негайно допомагати Лукашенкові».
Представниця штабу Віктара Бабарики Мария Калеснікова
На думку д-ра Тарґальського, Путін не вторгнеться в Білорусь, бо це багато коштує, а Лукашенка і так виконує всі його настанови.
«На мою думку, військове вторгнення Білорусі не загрожує, бо за багато коштувало б Путіну. Американці не могли б лишитися осторонь настільки рішучих дій Путіна, бо Путін кинув би виклик Америці. Тому вторгнення не буде, бо воно не потрібне. Адже Путін, якби це було в його інтересі, може усунути Лукашенка за допомогою війська. Теперішнє становище в Білорусі становить результат двох процесів. Перш за все маємо справу з бунтом білоруського суспільства. Нове покоління вже не є поколінням совєтів, як їхні батьки, що вибирали Лукашенка, а потім його переобирали впродовж 26 років. Молоде покоління має більші амбіції, ніж тільки такі, щоб був хліб та сало, і щоб був спокій, а Лукашенка є гарантом, що жодних перспектив перед молодим поколінням не буде. За Лукашенка вони не мають жодних шансів. Звісно, можуть емігрувати, але в Білорусі нічого їх не очікує.
Д-р Таргальський звертає увагу, що всі так звані ,,лідери’’ білоруської опозиції можуть становити елемент гри агентури Путіна.
«Отже, з одного боку маємо справу з суспільним бунтом, а другий аспект процесів у Білорусі – це дисциплінування Лукашенка. Звісно, завжди варіант, що нагадує Румунію 1989 року, Путін може застосувати. У чому він полягає? Суспільство не виносить жодних політичних вимог, окрім однієї – відхід Лукашенка. Крім цього, маємо готовий екіпаж його наступників. У випадку Білорусі - це ці три офіційні лідери: Бабарика, пов’язаний з Ґазпромом, якого ув’язнив Лукашенка, Цапкала, пов’язаний з Росією, який вже закликав Росію до вторгення в Білорусь, звісно, задля захисту свободи та демократії. Дружина Цапкали втекла до Москви. Ну і найбільш цікава персона – Ціханоуский, про якого знаємо найменше, але поволі починаємо дізнаватися. Він був, серед іншого, в Криму, де співпрацював з російськими націоналістами московського православного патріархату. Ну і його дружина - Ціханоуска, яку білоруські структури безпеки вивезли в Литву. Завдяки таким діям, з одного боку, можна контролювати білоруську опозицію за кордоном, якби вона ефективно зосередилась та утворила якийсь центр, а з другого боку - вона завжди може повернутися у ролі народного лідера, а її програма дуже проста: провести вільні вибори, у яких вона не братиме участі, а тоді один із цих російських кандидатів перемагає і у оптимальному варіанті – Бабарика стає президентом, а Цапкало – прем’єром».
Бунт білоруського суспільства проти диктатури Лукашенка може вплинути на зміну геополітичного становища у Центрально-Східній Європі, якщо білоруси не дозволять накинути собі кандидатів, котрих підготували їм структури російських силових структур.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Андрій Рибалт