Ось і підходить, чи то радше «дошкутильговує», до завершення 2020 рік. Значною мірою він був позначений боротьбою з пандемією коронавірусу по всьому світу. Наступного року ми напевно продовжимо боротьбу із Covid-19, але вже із більшим арсеналом – адже поява ефективної вакцини вселяє надію на швидке розв’язання цієї чи не найбільшої нині проблеми людства.
Утім, крім невидимої, але тим не менш смертельної вірусної небезпеки, у новому 2021 році безперечно залишаться й старі та вже постійні загрози, цього разу більш видимі, конвенціональні та гібридні, найбільша з яких, безумовно, російська агресія. На загрозах для оборони Польщі в етері Польського радіо наголосив міністр національної оборони Маріуш Блащак:
«Що стосується Європи, то ми маємо справу з російською загрозою, це можна сказати прямо, що було дуже виразно видно в 2014 році, коли Росія вторглася в Україну, і раніше, в 2008 році, коли Росія напала на Грузію. Звідси наші зусилля щодо модернізації, пов’язані з оснащенням польської армії сучасною технікою. Це теж загрози для східного флангу НАТО».
Головним компонентом східного флангу НАТО є американські солдати, розміщені у країнах Центральної та Східної Європи. За попередні декілька років Варшаві вдалося розвинути дуже близькі відносини із Вашингтоном. Водночас міністр національної оборони Польщі висловив упевненість, що нова адміністрація Джо Байдена не змінить своєї політики у справі східного флангу Альянсу:
«Такого побоювання немає. Я стверджую про це у зв’язку зі своїм досвідом, розмовами, що проводив у Сполучених Штатах. Піл час численних візитів, що передували підписанню двох декларацій між президентами Анджеєм Дудою та Дональдом Трампом, а потім підписаної у серпні цього року польсько-американської угоди про зміцнення військової співпраці та збільшення кількості американських військ у Польщі, ці переговорили підтвердили моє переконання в тому, що політики як Республіканської, так і Демократичної партій погоджуються, що активність Сполучених Штатів у Європі, на східному фланзі НАТО, передусім у Польщі, є одним із найважливіших елементів гарантування безпеки. Свідченням цього є також створення командування V корпусу армії Сполучених Штатів у Польщі. Це важливо, оскільки саме Польща буде командувати американськими військами на всьому східному фланзі НАТО».
Цю думку Маріуша Блащака поділяє, серед інших, міністр у Канцелярії прем’єра Польщі Пьотр Наімський. Нещодавно він нагадав, що посилене зацікавлення східним флангом НАТО, зокрема Польщею, з боку Сполучених Штатів розпочалося за президентства Барака Обами, в адміністрації якого віце-президентом був новобраний президент Джо Байден:
«У 2016 році НАТО на саміті у Варшаві прийняло рішення про щодо східного флангу. Цю стратегію і напрямок продовжив розвивати президент Трамп. Це наша спільна союзницька стратегія, що виходить за межі однієї чи іншої каденції в Америці, оскільки Росія залишається тривалим геополітичним елементом, що перешкоджає та загрожує Альянсу».
У свою чергу, професор Кшиштоф Міщак із Закладу міжнародної безпеки Варшавської школи економіки наголосив, що безпека Польщі не залежить тільки від зміни президента США:
«Це було би безвідповідально з нашого боку. Я думаю, що новий президент, який вступить на посаду 20 січня 2021 року, є позитивним варіантом у польсько-американських відносинах. Якщо ми подивимося на пропозиції новообраного президента США, то в них можна побачити позитивні елементи, зокрема те, що зросте роль Європи. Якщо збільшиться роль Європи, то зросте теж рівень польсько-американського партнерства. Це партнерство розвивалося протягом багатьох років. Найновіша польсько-американська угода, ратифікована президентом Анджеєм Дудою, буде реалізовуватись. Що стосується Німеччини, то вона має дуже важливий спільний безпековий інтерес з Польщею, позаяк США є теж ядерною гарантією безпеки наших країн. Крім того, доброю ідеєю була би пропозиція створення трикутника стратегічних інтересів Польщі, Німеччини та США у євроатлантичному просторі, як нового розподілу сил у перехідному міжнародному ладі. Я думаю, що це допомогло би розв’язати дуже багато двосторонніх проблем, зокрема між Польщею та Німеччиною. Натомість Польща у межах такого трикутника стала би ще важливішою для без безпекових інтересів США, зокрема зі збереження стримування неоімперської політики Росії щодо Східної Європи».
Згідно із найновішою безпековою стратегією НАТО до 2030 року найбільшими загрозами залишатимуться Росія та Китай. Однак, як зауважив професор Міщак, інтереси європейських країн у Європі також залишаються різними – одні дивляться на південь, інші на схід, ще інші – на захід. Тому найважливішим у цьому контексті є запитання, чи Байдену вдасться відновити довіру у межах всієї євроатлантичної структури, адже це вкрай важливо для безпеки нашого регіону. При цьому парадоксально, як додав Кшиштоф Міщак, Китай є загрозою не тільки для НАТО, але й також для Росії.
Натомість експерт з міжнародної безпеки з Вищої банківської школи у Торуні Ярослав Войтас вважає, що з новою владою з боку Сполучених Штатів може завершитися етап ізоляціонізму та зосередження у першу черга на внутрішній політиці:
«Це може бути повернення до характерної для Демократів діяльності на міжнародній арені. Є ймовірність більшої активності, наприклад ,у відтісненні Росії в Європі або у справах в тихоокеанському регіоні та відносинах з Китаєм. Водночас поліпшення відносин зі Сполученими Штатами для Росії є дуже важливим. Росіяни намагаються зберегти місце на подіумі трьох найбільших світових держав. Сьогодні маємо справу із поверненням до політики сили, точаться посередницькі війни, зокрема конфлікт у Нагірному Карабаху, на Близькому Сході, є побоювання щодо безпеки у країнах Балтії, а також щодо впливів так званого „руского міра”. Те, як будуть розвиватися відносини між США та Росією, є важливим, оскільки це впливає також, зокрема, на безпеку Польщі».
За словами польських експертів, нова американська адміністрація буде пропонувати повернення до цивілізованих міжнародних відносин та іншого рівня дискусії зі своїми партнерами в Європі. Однак не слід забувати про те, що Америка має теж власні інтереси, які вона втілюватиме вже на іншому, цивілізованому рівні, а не так, як це було за Трампа. Крім того, як додають експерти, США повинні теж повернути собі глобальне лідерство, але тільки у коаліції з європейськими партнерами, без яких вони не впораються і тільки втратять свої позиції на міжнародній арені, зокрема, на користь Китаю, який постійно нарощує свою силу, прагнучи до глобально гегемонії.
PR1, PR24/Тарас Андрухович