«Майбутнє Донбасу та Криму: суспільні настрої» – таку назву отримали результати опитування українців до проєкту закону «Про державну політику перехідного періоду», що стосуються майбутнього тимчасово окупованих територій, а також відносин з Росією. Опитування принесло кілька сюрпризів для авторів законопроєкту. Зокрема, це стосувалося питань про позицію Росії у війні на Донбасі, можливість запровадження міжнародних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях, амністії бойовиків та проведення на окупованих територіях виборів після їх звільнення.
Міністерство України з реінтеграції тимчасово окупованих територій розповсюдило робочий варіант законопроєкту «Про державну політику перехідного періоду» для його обговорення громадськістю. Цей документ, що з'явився на сьомому році війни на Донбасі та після окупації Росією Криму був довгоочікуваним. Про необхідність вироблення української офіційної позиції щодо майбутнього окупованих територій після їх звільнення говорять вже давно. Адже в України немає ресурсів для подолання тотальної російської пропаганди на міжнародному рівні та всередині окупованих територій, населення яких перебуває під шаленим тиском інформаційної агресії Росії. Єдиною асиметричною відповіддю може бути тільки бачення офіційного Києва того, що очікує людей після возз'єднання з Україною і на яку амністію можуть розраховувати колаборанти з Росією. Аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський застеріг від бездумного застосування положення закону, яке передбачає перехідну адміністрацію для Криму і Донбасу після їх звільнення від російської окупації:
– Зараз головне – не допустити, щоб у закон пройшли ті норми, якими б ми поділили людей, які опинилася на окупованих територіях і тих, хто опинився на звільнених територіях. Це саме те, що Росія всі ці роки намагається провести. Цим ми нічого не виграємо, цим ми лише налаштуємо проти себе людей, які живуть на звільнених територіях Донбасу. Варіантів відновлення територіальної цілісності України небагато. Це або внаслідок військової перемоги, або внаслідок мирної угоди між нами і Росією. обидва варіанти видаються малоймовірними, оскільки Росія не збирається повертати ці території в жодний спосіб. Більшість наших громадян це розуміє, попри всю пропаганду, що була всі ці роки, що це громадянська війна, що це Україна не виконує домовленості, щоби повернути ці території, що Україна не хоче цих людей… Зараз іде нова кампанія з боку Росії і російських агентів в Україні про те, що Україна хоче повністю відмовитися від територій. Але насправді вся проблема в Росії. Росія не збирається припиняти війну, не збирається повертати Донбас.
49,8 відсотка українців вважає запровадження тимчасової міжнародної адміністрації на тимчасово окупованих територіях Донбасу доцільним. Проти лише 9 відсотків. Але саме поняття «міжнародної тимчасової адміністрації» викликає у Петра Бурковського сумніви, оскільки це неодмінно передбачає участь в управлінні звільненими територіями агресора і ворога України:
– Виникає питання, що таке міжнародні тимчасові адміністрації? Це, можливо, елемент мирної угоди за посередництва якоїсь міжнародної структури. Очевидно, йдеться лише про Організацію Об'єднаних Націй. Це дуже важке питання. Доки Росія є членом Ради Безпеки ООН, важко уявити, щоби вона не наполягла на чомусь такому, що навіть тимчасові міжнародні адміністрації перетворить на інструменти впливу цієї держави на ситуацію на окупованих територіях. Треба добре подумати, чи взагалі потрібні ці міжнародні тимчасові адміністрації, які будуть формуватися за участі організацій, де Росія і досі має великий вплив.
Один з авторів законопроєкту «Про державну політику перехідного періоду», заступник міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій Ігор Яременко визнав, що його здивували суспільні настрої щодо воєнного варіанту звільнення окупованих територій:
– 42 відсотки опитаних погоджується з необхідністю військової операції щодо Донбасу і 37 щодо Криму. При цьому проти – 25,3 і 27,5 відсотків відповідно. Мене це дуже здивувало, я ніколи не міг подумати, що така кількість людей розглядає можливість військової операції. Я не бачу на сьогоднішній день спроможності військових з точки зору деокупації територій. Ми маємо розуміти, що ми воюємо проти Російської Федерації, а не якихось там проксі, а саме Російській Федерації, країні з другим ядерним потенціалом у світі і напевно найбільшою і наймогутнішою армією в Європі.
Майже 36 відсотків опитаних українців погоджуються на амністію до тих, хто вчинив під час війни на Донбасі та в Криму нетяжкі кримінальні правопорушення. Незгідних теж багато – понад 24 відсотки. А кожен п'ятий опитаний не зміг відповідсти на це питання. При цьому майже половина українців впевнені, що іноземці мають бути виключені з переліку амністованих осіб. Проти цього лише 17 відсотків. Провідний експерт і адвокат Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський застеріг щодо деяких проблем, пов'язаних із застосуванням амністії:
– Якщо ми зупинимось на тому, що це будуть лише тяжкі кримінальні злочини, то в нас виникне питання: що робити з тими десятками тисяч осіб, які побували, або наразі є в незаконних збройних формуваннях. На нашу думку, вони мали би підпасти під амністію. Але якщо амністія буде лише щодо осіб, які скоїли нетяжкі кримінальні злочини, то всі учасники незаконних збройних формувань і не вчинили ніяких конкретних дій стосовно мирного населення або українських військових, все одно є суб'єктами злочину за статтею 260 Кримінального кодексу. А це – тяжкі злочини. Тому треба думати чи, такий підхід застосовувати, чи можливо обрати інший. А ще – обмеження іноземців щодо їхньої амністії. Таке обмеження може бути визнане дискримінаційним, тому що воно засноване лише на одній ознаці – належності їх до осіб, які не мають українського громадянства.
46,6 відсотка українців допускають проведення виборів до органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях Донбасу та Криму щонайменше через 2 роки після деокупації. Проти цього лише 11,6 відсотка. Проте експерти зазначили, що навіть у повоєнній Німеччині в зонах її американської та англійської окупації такі вибори відбулися тільки за чотири роки і вже після запровадження політики денацифікації та проведення Нюрнберзького трибуналу над нацизмом.
Вільгельм Смоляк
