Українська Служба

Смоленська катастрофа: 11 років національній трагедії

09.04.2021 17:00
10 квітня 2010 року поблизу Смоленська трапилася одна із найтрагічніших подій в історії Польщі. Унаслідок авіакатастрофи Ту-154М загинули 96 осіб - еліта польської держави
Аудіо
  • 11 lat temu w katastrofie Tu-154 pod Smoleńskiem zginęło 96 osób, w tym prezydent Lech Kaczyski i jego małżonka Maria. Przypomnienie i wspomnienie o przebiegu tragicznych wydarzeń tego dnia, reakcji Polaków i świata oraz pożegnaniu z ofiarami katastrofy
 96             (     11  )
Пам'ятники 96 жертвам Смоленської катастрофи та президенту Лєху Качинському на площі Пілсудського у Варшаві (підготовка до урочистих заходів в 11 роковини трагедії)PAP/Paweł Supernak

11 років тому, 10 квітня 2010 року, поблизу Смоленська у Росії трапилася авіакатастрофа польського урядового літака Ту-154М, унаслідок якої загинуло 96 осіб, серед яких були: президент Польщі Лєх Качинський та його дружина Марія, останній президент Республіки Польща на еміграції Ришард Качоровський, віце-спікери Сейму і Сенату, польські парламентарі, високопоставлені військовослужбовці, духовенство. Польська делегація летіла тоді на меморіальні заходи, пов’язані із вшануванням 70 роковин катинського злочину, тобто масовими розстрілами польських офіцерів катами з НКВД.

Трагедія трапилася о 8:41 центральноєвропейського літнього часу поблизу аеродрому «Сєвєрний».

Офіційне повідомлення про катастрофу о 9:26 оприлюднило польське міністерство закордонних справ. Тоді ще не знали про число жертв. Інформацію надав тодішній речник МЗС Польщі Пьотр Пашковський:

«Наші служби стверджують, що, на жаль, усі 88 осіб, котрі були на борту у момент цієї немислимої катастрофи, загинули. Це трагедія, що виходить за межі нашої уяви. Трагедія, що виходить за межі того, із чим ми будь-коли мали справу».

За півтори години до катастрофи Ту-154М у Смоленському аеропорту приземлився Як-40 із групою журналістів на борту. Вони вирушили на військове кладовище в Катині, де мало відбутися вшанування 70-х роковин Катинського розстрілу. Напередодні туди також прибуло кілька сотень людей - родичів жертв НКВД. Також були присутні представники російської організації «Меморіал» та російської влади. Усі чекали прибуття польської делегації. Коли інформація про авіакатастрофу дійшла до людей, які зібралися у Катині, всі почали молитися, а потім відправили святу месу. Про хід подій у Катинському лісі інформував тоді журналіст Польського радіо Вітольд Банах:

«Ієрархи церков розпочали спільну молитву за жертв катастрофи. Декілька хвилин тому Яцек Сасін із Канцелярії президента офіційно підтвердив трагічну інформацію та попросив молитися за тих, хто так трагічно завершив своє паломництво до місця страти польських військовополонених, убитих НКВД. Богослужіння почалося звучанням дзвону, який мав розпочати меморіальні заходи. Сьогодні його дзвін нагадав про трагедію поляків 70-річної давнини і тих, хто не доїхав на урочисті заходи до Катині».

У Польщі, після оголошення інформації про авіакатастрофу, у багатьох місцях вивісили біло-червоні прапори з чорною жалобною стрічкою. Натовпи людей зібралися перед Президентським палацом, а потім на площі Пілсудського у Варшаві. Люди приносили квіти, запалювали свічки, молилися. Багато хто плакав:

«Був поклик прийти і бути в цьому місці. Видається, що місце кожного поляка у цю мить саме тут.

Надзвичайно страшна інформація від ранку. Я думаю, що так, як кожен американець буде памятати, що робив у день смерті Кеннеді, так само ми будемо памятати, що сталося 10 квітня 2010 року».

О 12-ій у Кракові зазвучав найвідоміший польський дзвін Сигізмунд. Єпископат Польщі виступив зі спеціальною заявою. На прес-конференції тодішній генеральний секретар Конференції єпископату Польщі єпископ Станіслав Будзік підкреслив, що «видатні сини нашої батьківщини загинули, виконуючи свої обов’язки перед нею». Він запевнив, що Церква солідарна зі співвітчизниками в країні та за кордоном:

«Вона гуртується у горі та турботі за долю батьківщини, довіряє цю долю вітчизни Божому Провидінню. Кожне польське серце сьогодні сповнене смутком та болем. Але особливим чином ми солідаризуємося з тими, хто втратив своїх рідних – у церквах, у Польщі та за її межами – сьогодні та в наступні дні будемо молитися за усіх, хто загинув у цій жахливій катастрофі».

Перед Президентським палацом у Варшаві збиралися натовпи. Люди запалювали свічки та покладали квіти. У Палаці виставили спеціальну книгу, у якій можна було висловити свої співчуття. До неї утворилися довгі черги:

«Я написав, що Польща мабуть кількадесят років не зазнавала такої страшної втрати, як через смерть президента Качинського…

Написав, що я єднаюся із глибоким жалем із тими, хто втратив рідних, із народом. Я досі не можу повірити. Жахливо».

10 квітня ввечері на площі Пілсудського, перед Могилою Невідомого солдата та перед хрестом на згадку про паломництво Івана Павла ІІ, почалося чування. Сотні жителів Варшави стихійно прийшли на зустріч. Люди покладали квіти і молилися. Сяйво палаючих свічок було видно здалеку. Учасники чування говорили про велику втрату, смуток і горе:

«Це важкий день. І кожен з нас відчуває зворушення через цю велику трагедію.

Однозначно видно, що польський народ об’єднується у сумні і трагічні миті. Я думаю, що це відчувається усюди».

Багато церков залишалися відкритими протягом усієї ночі, щоб дати віруючим можливість молитися. Обов'язки очільника держави взяв на себе тодішній маршалок Сейму Броніслав Коморовський. Він оголосив національну жалобу, яка тривала до 18 квітня. До Польщі з усього світу надходили співчуття, і на знак трауру та солідарності перед будівлею Європейської комісії в Брюсселі до половини були приспущені прапори. Меси відбувались у церквах по всій Польщі. На Вавелі тодішній митрополит Краківський кардинал Станіслав Дзівіш відправив святу месу та помолився за жертв Смоленської катастрофи, їхніх родичів та країну. Він теж закликав, попри велике горе, поглянути на трагедію у світлі віри:

«Духовно єднаймося довкола жертв авіакатастрофи наших співвітчизників. Віримо, що їхня жертва не буде марною і що з неї, як із хресної жертви власного Сина, Бог випровадить добро, добро для нашої батьківщини».

Тіла жертв авіакатастрофи Ту-154М перевезли до Польщі літаками, а потім протягом багатьох днів відбувалися похоронні церемонії. Головні траурні та жалобні заходи організували 17 квітня на площі Пілсудського у Варшаві. Там встановили світлини 96 осіб, котрі загинули у катастрофі. Опівдні по всій Польщі ввімкнули сигнальні сирени. У своєму виступі тодішній прем’єр-міністр Дональд Туск наголосив, що усвідомлення трагедії під Смоленськом ще не дійшло до розуму та сердець людей:

«Перші імена та прізвища – президента Республіки Польща Лєха Качинського та його дружини Марії. Такі речі не трапляються, такі речі неможливі. Так, як неможливо було зрозуміти чергових імен та прізвищ. І чути було тільки свій та інших плач за кожним із цих прізвищ».

Тодішній очільник Кабінету президента Мацєй Лопінський сказав, що в результаті катастрофи загинули найкращі представники Республіки Польща. У своєму виступі він підкреслив, що патріотизм, історична пам’ять та польська ідентичність не були порожніми словами для Лєха Качинського:

«Ти вмів говорити серйозними словами про великі справи, але ти мав теж почуття гумору, дистанцію до самого себе. Ти був доброю, мудрою, відкритою і товариською людиною».

Також 17 квітня у Варшавському кафедральному соборі відбулася панахида за Лєхом та Марією Качинськими. Тодішній примас Польщі, архієпископ Генрик Мушинський, згадуючи президента Качинського у своїй проповіді, підкреслив його заслуги як державного діяча:

«Сьогодні перед ним схиляють голови ті, хто при владі, і ті, хто ні. Перед його труною зустрічаються відомі політики, котрі раніше, можливо, ніколи не стояли поруч. Це красномовно свідчить про те, яку повагу здобув пан президент в очах людей, відповідальних за політичне обличчя, і навіть тих, хто не завжди поділяв його погляди».

Похорон президентської пари відбувся 18 квітня у Кракові. У ньому взяли участь понад 150000 людей, у тому числі представники вищих органів державної влади та делегації з десятків країн. Траурні заходи розпочались у Маріяцькому костелі святою месою, яку очолив кардинал Станіслав Дзівіш. Потім похоронна процесія із трунами вирушила вулицями міста до замку Вавель. Там президентську пару поховали у склепі під Срібною дзвіницею. Заходи транслювали у прямому ефірі польські та закордонні телерадіостанції, зокрема Польське радіо:

«Останні прощання із президентом пролунали від співвітчизників… Момент покладання трун із тілами президента Лєха Качинського із його дружиною до саркофагу оповістив дзвін Зиґмунд… Це все, що живі можуть зробити для померлих, а сьогодні – поляки для свого президента».

Похорони жертв катастрофи тривали до останніх днів квітня. У восьмі роковини катастрофи, 10 квітня 2018 року, на площі Пілсудського було відкрито пам'ятник, присвячений 96 жертвам польської авіакатастрофи. 10 листопада того ж року, напередодні 100-річчя повернення Польщею незалежності, біля цього пам'ятника було офіційно відкрито пам'ятник президенту Лєху Качинському.

У переддень 11 роковин Смоленської катастрофи посол Польщі у Росії Кшиштоф Краєвський нагадав, що Росія порушує міжнародне право, утримуючи уламки польського літака. Дипломат підкреслив, що влада Росії не дотрималася також обіцянки встановити пам’ятник, присвячений жертвам трагедії 10 квітня 2010 року. «Польська власність 11 років знаходиться на території Росії, що є порушенням не тільки міжнародного права, але також даних обіцянок», - наголосив польський дипломат.

***

Також, за інформацією польської прокуратури, до 31 грудня 2021 року продовжено розслідування у справі Смоленської катастрофи. Повідомляється, що слідчі отримали нову інформацію, що може дозволити з’ясувати причини катастрофи.

Нагадаємо, що у 2012 році в одному з польських видань з’явилася стаття польського журналіста і публіциста Цезари Ґмиза із версією про те, що на уламках Ту-154М могли бути сліди тротилу.

Цього тижня польський тижневик «Sieci» повідомив, що Римська криміналістична лабораторія корпусу карабінерів виявила сліди вибухових матеріалів на зразках із уламків літака. За словами польського публіциста Марціна Вікло, це вже третє лабораторне підтвердження слідів вибухівки на уламках президентського літака:

«У 2013 році ми вперше почули таку заяву із Центральної криміналістичної лабораторії поліції. Однак ЦКЛП де-факто результати піддала маніпуляціям. Військова прокуратура це схвалила, аби у жодному випадку не могли визнати, що гіпотеза вибуху має будь-які підстави у доказовому матеріалі. Це був перший знак, про який у 2012 році писав журналіст Цезари Ґмиз. Чергові висновки про вибухові речовини зробили у британській лабораторії, яка також виявила на більшості із 200 надісланих зразків вибуховий матеріал тротил і гексоген. І тепер ми маємо неофіційну інформацію, що зразки, надіслані в італійську лабораторію карабінерів у Римі теж однозначно підтверджують наявність тротилу на більшості вивчених зразків. Італійська лабораторія провела дослідження у напрямку двадцяти речовин, аби мати абсолютну певність, чи могло там щось бути чи ні. І сліди вибухівки на зразках уламків підтвердили. Крім того, був вивчений ґрунт із місця авіакатастрофи у Смоленську і там нічого не виявили. Але попереду ще дуже довгий шлях, аби зясувати, як вибухові речовини потрапили на літак. Тому спочатку треба завершити дослідження в Італії. Польська прокуратура наразі ще не отримала офіційного письмового результату, про який ми говоримо».

Водночас польський публіцист зауважив, що наразі ніхто не береться підтверджувати чи спростовувати версію про можливий замах і навіть вибух не може однозначно про це свідчити. А тому, за його словами, наразі необхідно найбільш ретельно вивчити те, чи вибух насправді був, а тоді продовжувати розслідування. Марцін Вікло при цьому підкреслив, що концентрація слідів вибухівки на елементах «Туполєва» не залишає сумнівів, що це могло бути якесь випадкове «забруднення» вибуховими речовинами частин літака. «Лабораторні дослідження в Італії підтверджують попередні британські дослідження», - додав він.

IAR, PR24/Т.А.