Павел Латушка: Визнати Лукашенку терористом

Один з лідерів білоруської опозиції, колишній посол Республіки Білорусь у Польщі Павел Латушка прокоментував події на кордоні, політику Заходу щодо режиму Лукашенки, і вказав, як світ міг би допомогти білорусам повалити кривавий режим диктатора

Павел Латушка

PRdZ

Павел Латушка – екс-міністр культури Білорусі, в минулому посол Республіки Білорусь в Польщі, а нині один з чільних лідерів білоруської опозиції в інтерв’ю телебаченню Republika TV прокоментував події на польсько-білоруському кордоні, політику Заходу щодо режиму Лукашенки й вказав, що світ мусить змінити у своїй поведінці, якщо справді хоче допомогти білорусам повалити кривавий режим диктатора. Українська служба Польського радіо пропонує Вам фрагменти цієї розмови.

Як підкреслив Павел Латушка у 67 роковини від дня народження Лукашенки, білоруси мають лише єдине побажання, щоб він якнайшвидше відійшов з посади. Про операцію служб Лукашенки «Шлюз» Українська служба Польського радіо вже повідомляла. Пан Латушка в інтерв’ю телебаченню Republika TV так проаналізував операцію «Шлюз»:

– Цю інформацію ми отримали від наших довірених джерел в спецслужбах, ще у місяці травні поточного року. Ми її передали відповідній владі наших партнерів –  декільком державам в Європейській Унії. Ми повідомили уряди, і Польщі, і Литви, і Німеччини. Скажу так – операція полягає у тому, щоб збирати можливо найбільшу кількість іноземців, – організуючи авіатранспорт перш за все з Іраку, а також інших країн цього регіону в Білорусь. У Білорусі, на летовищі цим людям видають візи на підставі туристичних запрошень. Цікаво, що ці запрошення оформляють туристичні фірми, які підлягають Лукашенці. Існує така структура – Управління справами президента, й вона – власник таких фірм, суб’єктів, які організують нібито туристичний в’їзд в Білорусь. Співробітники Міністерства закордонних справ Білорусі видають візу. Опісля вони перебувають в готелях. Координуванням операції займається КДБ Білорусі та Прикордонна служба Білорусі – з готелів цих людей транспортують на кордон. Охороною людей займається спеціальний підрозділ – ОСАН, завданням якого є саме боротьба із нелегальною міграцією, а нині вона її зміцнює. Цікаве те, що колись у цьому спецпідрозділі службу несли – Віктар Лукашенка та Дмітрій Лукашенка. Саме Віктар Лукашенка – головний координатор спецоперації, що називається «Шлюз», бо він та його люди останнім часом відвідали, наприклад: Ірак, Іран, Туніс, Марокко, Афганістан, щоб привезти ще більшу кількість нелегальних мігрантів на кордон. Ну а на кордоні Білоруська прикордонна служба відходить від кордону й, по суті, впихає нелегальних мігрантів вже на територію Європейської Унії. Насамперед перший удар отримала Литва, ми бачили, скільки тисяч мігрантів тепер знаходиться на території Литви, потім Латвія, а тепер вже настала черга, на жаль, на Польщу.

Журналіст телебачення Republika TV запитав пана Латушку, чи білоруська опозиція має докази на те, що маємо справу саме із операцією спецслужб Лукашенки «Шлюз»:

– Це дуже легко встановити. Наприклад, порахувати, скільки попередньо літало літаків з Мінська до Іраку – кількість зросла в чотири рази, скільки через Туреччину літало літаків й наскільки збільшилася кількість польотів, скільки помітних тепер в містах та селах Білорусі неподалік кордонів людей з інших частин світу. Отже, такі є факти. Не можна сказати, що сто осіб, які намагаються перетнути кордон, це випадковість. Білоруська прикордонна служба завжди хизувалася тим, що дуже строго стереже кордону Європейської Унії, а тепер вони нічого не контролюють. Очевидне, що вони просто відходять від кордону. Ми, звісно, користуємося нашими джерелами. Люди, які передають нам цю інформацію, дуже багато ризикують, отже, я не можу назвати ні ім’я, ні звання, ні де вони несуть службу. Інформація стовідсотково підтверджена. Нас повідомили до її початку. Тепер вона виглядає так, як її описували перед початком.

Журналіст телебачення Republika TV запитав пана Латушку, що відбувається з мігрантами, які не здолали нелегально перетнути польсько-білоруський кордон:

– Звісно – з одного боку я уболіваю, що будується пліт між нашими країнами, як дипломат, екс-міністр культури, я за те, щоб люди мали можливість вільно перетинати кордон. Від листопада минулого року Лукашенка закрив наземний кордон Білорусі. Наземним шляхом, по-суті, тепер відсутня можливість виїзду до Європейської Унії. З другого боку – розумію, що кожна держава намагається захистити кордон за допомогою методів, які визнає відповідними на даний момент. Надіюся, що «Мури рухнуть», як співають у цій польській пісні – до речі, вона стала дуже популярною в Білорусі. Колись я був причетний до відкриття двох нових прикордонних переходів: у Біловезькій пущі та на Авґустовському каналі. Я хотів би, щоб навіть контроль на переходах не був потрібним, щоб люди могли вільно перетинати кордон. У перспективі становище радше погіршуватиметься. Лукашенка зловживатиме цією ситуацією задля своїх політичних цілей. По-перше, він хоче дратувати Європу, характерна риса його характеру – мстивість, він така людина, такий його характер. Лукашенка хоче також, щоб у державах, що межують з Білоруссю, були внутрішні політичні кризи, щоб було якнайбільше дебатів. Коли ми спостерігали за становищем в Литві, то там навіть стояло запитання, чи коаліція не розпадеться, і чи двоє міністрів не піде у відставку? Це ж саме було в Латвії. Отже, така ціль Лукашенки. З другого боку – як дипломат я свідомий, що це насамперед проблема людини – гуманітарна проблема – що робити з цими людьми, які опинилися на кордоні вже кілька тижнів тому? Звісно, треба їм допомогти і знайти ці інструменти допомоги. З іншого боку, я вважаю, що треба поставити бар’єр і утворити настільки міцну систему, яка не дозволила б Лукашенці продовжувати цю злочинну діяльність. Адже насправді це злочинна діяльність організованої злочинної групи міжнародного терору. Це акт терору.

Пан Павел Латушка, як один з лідерів білоруської опозиції переконаний, що тільки більш дошкульні санкції Заходу, накладені на режим Лукашенки, можуть виявитися ефективним методом позбавити його влади:

– Ще у вересні минулого року, у жовтні, ми під час різного роду зустрічей з представниками в Брюсселі, з представниками так званої Старої Європи, ми казали про питання санкцій. Польща та Литва займали активну позицію щодо вирішення білоруської кризи. Ми втратили час. Саме тоді треба було запровадити насправді міцні санкції.  У зламний момент, якщо запровадиш міцні санкції, вони триватимуть короткий час, бо дадуть результат. Тепер санкції розтягнені в часі, вони були обмежені – десять осіб, плюс п’ятнадцять осіб, одна фірма, потім ще сім фірм. Тепер, наприклад, питання санкцій на калійну сіль – тепер існує прогалина, яка дозволяє постачати на європейський ринок найбільшу кількість експортованої калійної солі, хоча офіційно вона під санкціями. Існують інші приклади – американці запровадили санкції, наприклад, на завод «Бєларускалі», але вони стануть дійсними у грудні, що дає Лукашенці можливість знати транзитні шляхи, наприклад, через порти в Мурманську, через Росію, а не через ЄС. Це розтягнене в часі й сила удару теперішніми санкціями обмежена. Тому, я вважаю, що тепер питання повинно стояти ось так: за кожного мігранта, якого Лукашенка хоче вислати до Європейської Унії, він мусить заплатити; й просто закрити шляхи для експорту калійної солі від завтра. І це коштуватиме – кожна спроба вислати нелегальних біженців з Білорусі. Ми дискутуємо про проблеми на кордоні, чи будувати цей пліт з колючого дроту, чи впустити цю групу, чи не впустити – це вагома тема, не сумніваюся. Але ми не говоримо про стратегію, що далі з цим робити? А стратегія повинна стосуватися Лукашенки. Чи насправді Європейська Унія вірить у те, що людина, яка вбивала людей на вулицях, коли в тюрмах тисячі політичних в’язнів, коли десятки тисяч втратили роботу, коли сотні тисяч виїхали поза кордони Білорусі внаслідок політичних переслідувань, зліквідував всю незалежну пресу, зліквідував понад сто неурядових організацій, то з такою людиною можна вести переговори? З ким ми розмовлятимемо? З терористом? Саме з точки зору міжнародного права треба визнати його міжнародним терористом й поставити його перед Гаазьким трибуналом. Але до того потрібна юридична процедура в державах Європейської Унії й політичне бажання. Саме за те ми стараємося. Я не уявляю собі, що завтра, наприклад, прем’єр Угорщини, чи прем’єр Польщі, чи канцлерка Німеччини, чи президент Франції сядуть за один стіл з Лукашенкою. Ми можемо це собі уявити? Ні. Проблема вже так не вирішуватиметься. Кожні п’ять років не можемо повторювати те ж саме, що повторювали раніше.

На думку пана Павла Латушки, Захід, за операцію Лукашенки «Шлюз», тобто транспортування нелегальних біженців на кордон ЄС, повинен накласти на його режим насправді дошкульні санкції:

– Якщо це розтягнене в часі, то Лукашенка почувається безкарним. І він тепер з позиції сильного споглядає на Європу, на кожну цю державу, де він спричинив проблеми, щодо якої веде гібридну війну. Так насправді він почувається сильним, бо він досягає своїх цілей. Дебати в середині країни, преса про це пише, про це йшлося – показати нестабільність демократії, нестабільність систем управління. Він тут виглядає переможцем. Чи політики Європейської Унії погодяться з цим? Повинна бути на це міцна відповідь.

Павел Латушка має вже кількадесят років досвіду змагань з режимом Лукашенки й дуже добре знає, що диктатори на зразок Лукашенки, чи Путіна розуміють виключно мову сили, тому вимагає негайних й дошкульних санкцій. Жаль, що, як натякнув Павел Латушка, його аргументи розуміє лише Литва, Латвія, Естонія  та Польща. Стара Європа – канцлерка Німеччини Анґеля Меркель та президент Франції Емманюель Макрон визнали, що для них найвигіднішою політикою щодо диктаторів Лукашенки чи Путіна залишається страусова політика та «бізнес як звичайно».

Андрій Рибалт