З моменту вторгнення орків путіна в Україну, лідер польської опозиції Дональд Туск намагається переконати поляків та українців, що він та його партія завжди вела проукраїнську політику всупереч наказам Москви. Тимчасом витікають чергові документи із польського відомства закордонних справ, які показують правду, хто вирішував про пріотитети Варшави у час правління в Польщі - Дональда Туска, а у Москві – путіна.
За прем’єра Туска, міністром закордонних справ був Радослав Сікорський, який, як показують документи, був слухняний до шефа східного департаменту тодішнього МЗС Ярослава Браткєвіча – випускника відомої на весь світ, як сказав журналіст TVP INFO та Польського Радіо – Міхал Рахонь, кузні шпигунів – МҐІМО. У записці Ярослава Браткєвіча написаної під наглядом Радослава Сікорського, яку показав журналіст суспільних змі, написано, що «росія повинна стати партнером Польщі та Заходу – у широкому розумінні та постачальником сировини». Людина з питань зовнішньої політики Дональда Туска Радослав Сікорський схвально поставилася до тверджень Ярослава Браткєвича.
Журналіст Міхал Рахонь, у своїй авторській переджачі«Єдзєми» тобто «Їдемо» нагадав, що політики знов розраховують на коротку пам’ять громадян:
«Політика спільних інтересів з росією спричинила те, що той, хто несе відповідальність за втілення її в життя, намагається, принаймі нас – у Польщі – всіх обманути, й переконати нас, що ніколи не здійснював політичних планів Кремля. Видно це дуже чітко впродовж останіх тижнів та висловів Дональда Туска – лідера Громадянської платформи та Європейської народної партії.»
Твердження Дональда Туска про те, що буцімто він завжди був антиросійським та суто проукраїнським, Міхал Рахонь прокоментував словами:
«Казки про мох та папороті, які останім часом розповідає глава Громадянської платформи не витримують зудару з його словами, наприклад із його програмної промови, як прем’єра, з 23 листопада 2007 року».
Саме тоді, рік до вторгнення орків путіна до Грузії, Дональд Туск дуже позитивно споглядав на перспективу поширення співробітнцитва з режимом путіна й подбав за позитивний образ Росії в світі.
«Відсутність діалогу некорисна як для Польщі, так й для Росії, нищить ітереси та образ обох держав на міжнародній арені. Тому, я переконаний, що час на добру зміну в цьому питанні саме надійшов.»
Заявив тоді Туск, й таким чином підтримував нарощування економічної сили режиму путіна. Крім того, у згаданій вже записці Ярослава Браткєвіча – випускника МҐІМО, а до якої схвально поставилися Туск та Сікорський, написано, що Варшава не повинна наполягати на швидкому членстві України в НАТО та ЄС. Нині Туск каже про себе як про «мономаніакально проукраїнського та антиросійського політика». Тимчасом документи з часів правління Туска суперечать його твердженням. Так документ випускника МҐІМО коментує іронічно Міхал Рахонь:
<<Мономаніакальний та проукраїнський>> Туск каже у 2008 році дайте спокій з цією Україною. Хто ж це бачив, щоб Україну до Європейської Унії або НАТО запрошувати. Те ж саме у 2008 році казали німці та французи. Так описані тезиси, що суперечать заявам Дональда Туска, може спрчинили відствку Браткєвіча – автора цих слів? Звісно ні. Як виникає із самого документа, розсекреченого міністром Ващиковським, ці тезиси отримали підтримку Радослава Сікорського, який від руки написав на цьому документі – Пане директоре Браткєвіч – дуже добрий матеріал, схвально ставлюся до вимоги засідання, прошу про варіант у формі записки для Канцелярії Глави Ради Міністрів Дональда Туска. Саме так ведена політика становила впродовж багатьох років основу дій кабміну Дональда Туска щодо Росії, України та східних питань. Це стосувалося всіх ключових просторів міжнародної політики.»
На документи, що показують лицемірство слів та дій Дональда Туска щодо росії та України, звернув увагу також журналіст Польського Радіо Тадеуш Плужанський.
Інформацію, яка колись була секретною, оприлюднюється й видно, як попередня команда Громадянської платформи та Польської селянської партії, вела політику щодо Росії, й ми ознайомилися із двома записками. Перша – стосувалася слів президента Лєха Качинського. Польські військові дипломати визнали, що ці висловлювання становлять неконтролований фактор, який хвилює москву та негативно впливає на відносини з нею. Друга записка стосується того, що росіяни очікують від польського уряду продовження та ускладнення переговорів із США на тему ключової для безпеки Польщі, а саме системи протиповітряної оборони – щита. Ці дві записки поглиблюють наші знання на тему ставлення Дональда Туска до росії.
На хвилях Польського радіо 24, редактор Тадеуш Плужанський попросив прокоментувати ці записки ексочільника відомства оборони та спікера сейньора – Антоні Мацєревіча
Оприлюднений матеріал становить додаток до Рапорту про смоленьский злочин. Записки, про які ви згадали це документи польського аташату при Посольстві в москві, отже якщо коротко – це не позиція Польської Армії, тільки представники аташату звітують, що їм перпедали вагомі російські дипломати щодо оцінки російнами правління уряду пана Дональда Туска, оцінки політики Права і справедливості та умови, які ставлять Польщі та надії пов’язані із правлінням пана Дональда Туска. Аташат був лише трансмісійним ременем. В документі, наприкінці, записані думки, що ті, які становили цей трансмісійний ремінь, у якійсь мірі погоджувалися із позицією росії. Проте найвагоміша позиція росії записана в документі, й справді, там дуже жорстка позиція до Права і справедливості, братів Качиньських називають в документі диктаторами. Негативно та жорстко оцінюють також слова президента Качиньського. Водночас записано велику надію росіян, що правління Дональда Туска змінить становище. Документ з 2008 року, й там записано, що правління Дональда Туска вже показує свою відкритість на російську політику, зокрема якщо йдеться про енергетику та про військову політику, якщо йдеться про домінювання росії над державами, що становили складові колишнього Совєтського Союзу. Тут однозначна позиція російської сторони, яка вимагає від Польщі згоди на Пвінічний Потік 1, щоб Польща якнайдовше зволікала з будівництвом Протиракетного щита в Редзікові, й справді, так зробили. Щойно у 2016 році, коли я був міністром національної оборони – ми почали будівництво цього щита. За часів правління Громадянської платформи робили все, щоб щита не було, так як бажала собі росія.
Спікер-сеньор Антоні Мацєревіч вказав, що путін готуючись до повномаштабної війни проти України робив все можливе щоб водночас послабити Польщу.
В грудні минулого року, тобто коротко перед вторгненням в Україну, росія оприлюднила своє становище, де одною з найвагоміших вимог росії є скасування системи Протиракетної оборони. Вона вимагає скасуати протиракетний щит в Польщі та протиракетний щит в Румунії, й, звісно, хоче також відводу американських військ з цілої Європи. Позиція росії ще з 2008 року, в документі про який ми раніше згадали, знайшла своє віддзеркалення у практичних діях Дональда Туска, Радослава Сікорського, Томаша Сємоняка, Боґдана Кліха. Вони чинили все можливе, щоб відтермінувати будівництво цього щита, який сьогоді становить один з основних військових елементів, що дає гарантії безпеки Польщі у момент евентуальної агресії росії проти нас та інших європейських держав, і нині всі це розуміють. Без цього щита, ми були б беззахисні у момент російської атаки. Отже видно, як політика правління Дональда Туска у військовій сфері, але також у сфері альянсу зі США, також у сфері енергетики, бо у цьому документі уряд Туска схвально поставився до Північного Потоку 1. В документі рф навіть не вимагає офіційного схвалення, тільки вимагає відсутності протесту проти Північного Потоку 1, і справді протесту не було. Уряд Дональда Туска спричинив те, що більші та менші держави Європейської Унії на довгі роки стали зележними від російської енергетики та залежні від російських коштів. Це має велике значення по сьогоднішній день. Коли бачимо фінансові проблеми Європи та їх досвідчуємо, то це результат того, що росія роками отримувала величезні кошти за енергоносії, завдяки підтримці уряду Дональда Туска, ну й звісно Німеччини, бо пан Дональд Туск був лише знаряддям німецької політики щодо росії. Це все з подробицями описано в згаданому документі з 2008 року, який становить додаток до рапорту про смоленський злочин. Документ становить додаток до рапорту, бо саме така політика, такий напрямок політики. Збереження напрямку політики, яку представляв Дональд Туск становив один із найвагоміших, а можливо ключовий елеменет, що призвів до смоленського злочину. Йшлося про те, щоб росія могла якнайдовше чинити Європу залежною від себе».
Антоні Мацєревіч вказав, що основу фінансування режиму путіна був диктат Берліна в Європі - підкорити ринок енергоресурсів російсько-німецьким інтересам. Ексочільник відомства оборони доказав на основі викритих документів наскільки вагому роль виконував в цій грі Дональд Туск. В обмін за втілення в життя енергетичних інтресів путіна та Анґелі Меркель, Туск отримав посаду голови Європейської ради. Нині Туск розраховує на коротку пам’ять українців й представляє себе як путіножера та непохитного борця за українські інтереси.
Андрій Рибалт