Українські розслідувачі воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних російським військом в Україні, звернулися по допомогу Польщі в організації кримінального слідства і засудження винних Міжнародним кримінальним судом в Ґаазі. Наразі, за партнерства з польськими юридичними установами та посередництва Агентства внутрішньої безпеки Польщі передані перші 14 таких справ. Але українські розслідувачі не мають наміру припиняти цю діяльність і планують продовжувати її на територіях, які звільняють від окупантів українські військові.
До Агенції внутрішньої безпеки Польщі та Мін’юсту Польщі передано вже 14 справ щодо злочинів російських військ, скоєних під час окупації північних областей України. Далі матеріали будуть передані до Міжнародного кримінального суду. Збором свідчень, доказів та формуванням цих документів переймалися незалежні журналісти з проєкту "Знаходжу відповіді з Інною Золотухіною". Вони об'єдналися заради документації воєнних злочинів на місці подій і передання результатів роботи до міжнародних правоохоронних та судових інстанцій. Метою цього є встановлення і покарання винних і отримання жертвами російської агресії моральної та матеріальної компенсації.
Початком міжнародної юридичної процедури з доправлення результатів розслідування до Ґааги стало передання доказів злочинів польським юристам через те, що офіційний Київ раніше не завершив приєднання до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, розповів партнер слідчих журналістів, адвокат об'єднання "Климчук і партнери" Олександр Климчук:
- Україна насправді підписала Римський статут. Це є безпосередньою умовою для того, щоб Міжнародний кримінальний суд міг розслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності і щоб Україна мала можливість звернутися до цього суду, надавати згоду для розслідування певних злочинів на території України, які були вчинені. Але Україна, підписавши Римський статут, не ратифікувала його. Це не значить, що всі міжнародні злочини не будуть розслідуватися на території України. Але Україна не може безпосередньо брати участь у здійсненні діяльності Міжнародного кримінального суду, виступати з певним ініціативами, входити до складу слідчих комісій… Це може робити Польща, яка є постійним членом слідчих комісій. Тому ми передаємо виявлені нашою групою міжнародні кримінальні злочини саме через наших партнерів в Польщі.
Першими документами з фіксації воєнних злочинів росіян в Україні стали результати журналістських розслідувань на територіях Київської, Чернігівської і Сумської областей. Міжнародна координаторка проєкту з документації воєнних злочинів Марія Ткачук заявила, що це лише початок копіткої роботи, яку слідчі журналісти мають намір продовжити на цих та інших звільнених від російської окупації територіях:
- Було передано 14 кейсів злочинів російських військ які були створені під час вторгнення армії окупантів в Україну. Ці матеріали були передані нами до Агенції внутрішньої безпеки Польщі та безпосередньо до Міністерства юстиції Польщі з подальшим їхнім переданням до Міжнародного кримінального суду в Ґаазі. Ці матеріали нам вдалося передати через нашого партнера – Інститут правової культури Ordo Iuris, з якими напередодні ми підписали відповідний меморандум. Хочу підкреслити, що ми не обмежуємося лише цими історіями, що передаються. Ми і далі будемо співпрацювати з польськими організаціями і в подальшому також передавати всі зібрані матеріали. Тому робота на цьому не закінчується.
Необхідність участі українських журналістів у збиранні доказів воєнних злочинів росіян в Україні військова журналістка і керівниця проєкту з документації воєнних злочинів Інна Золотухіна пояснила тим, що саме в представників громадянського суспільства є унікальні можливості розширити коло опитаних, що пережили російську окупацію і виявити факти, які могли б залишитися невідомими іншим слідчим органам:
- Найголовніша проблема – це не те, що дороги заміновані й на узбіччя не можна зійти, а те, що люди роз’їжджаються. Знайти тих, хто потерпів, буває складно. Доводиться обійти все село, щоб знайти контактні номери родичів. Ось, у Ягідному, де 360 людей місяць перебували в підвалі сільської школи, що взагалі не пристосований для життя людей, близько 10 старих померли від нестачі кисню. На жаль, мені не вдалося знайти зараз жодного родича цих старих, щоб задокументувати, назвати їхні імена і прізвища, показати свідоцтво про смерть. Я навіть не знаю, чи розслідуватимуть ці злочини.
На думку Золотухіної, збір доказів і свідчень про такі злочини допомагає виконувати і прямий професійний обов'язок журналістів її проєкту з інформування українського і міжнародного суспільства про воєнні злочини Росії.
Своєю чергою, адвокат Олександр Климчук повідомив, що в переданих польським партнерам для розгляду в Ґаазі документах, серед іншого йдеться про вчинення Росією ґеноциду проти українців. Він нагадав, що Верховна Рада саме так кваліфікувала наслідки окупації українських територій Росією. Адвокат також навів положення міжнародного права, які дозволяють кваліфікувати діяння російського режиму саме як ґеноцид:
- В міжнародному праві виділяють декілька ознак ґеноциду. Їх може близько десяти бути. Найважливіше, це запобігання саме ґеноциду, являється саме пропаганда. І що є певне інформаційне поле в Російській Федерації, яке вже сформовано давно, і ця пропаганда насичує росіян саме дезінформацією, ненавистю до українців, пропагує те, що українці - це "недонація", їх не існує. Тобто, перший, хто повинен відповідати, це саме пропагандисти. Тому, що саме ці люди розпалюють ворожнечу і саме вони винні, тому ще за такими висловлюваннями йде тисяча, мільйон людей, які в це вірять. Потрібно вже в українському просторі і в ЗМІ висвітлювати це саме з точки зору ґеноциду, розуміння, що він вже скоєний з моменту, коли вони почали розповідати на своїх ЗМІ про те, що ми не являємося нацією, що держави Україна не існує, що треба піти в Київ і тут насадити свою владу. З цього моменту розпочався ґеноцид
Партнером українських слідчих журналістів та правників став заснований Польщею кілька років тому Інституту правової культури ORDO IURIS, авторитетна юридична організація, акредитована Європейським парламентом. А допомогу в організації виїзду на деокуповані території та збору фактів вчинення воєнних злочинів надає громадська організація "Християнська служба порятунку" що діє з благословення Ординаріїв Києво-Житомирської дієцезії Римо-католицької Церкви, Апостольського нунція в Україні, Союзу Незалежних Євангельських Церков України і Кустодії Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні.
Олександр Савицький