За достовірними джерелами злочинний апарат путіна надалі зберігає в світі актива на шокуючу суму – одного більйона американських доларів. Враховуючи факт, що кожен день держави Європейської Унії, внаслідок не менш злочинної політики у галузі енергетики Анґелі Меркель впродовж кільканадцяти років, платять путіну за енергоносії один мільярд євро, можна розуміти, чому агентура путіна в Європі та світі, попри шумні заяви, наприклад, президентки Європейської комісії – Урсулі вон дер Ляєн з початку агресії росії в Україні, продовжує свою діяльність у вільному світі.
Як повідомляють польські та німецькі ЗМІ, перед судом у Дрездені – саме тут свої злочини починав як агент КҐБ путін – від 24 травня ведеться судовий процес Алєксандра С. Виявляється, що шанований у місті, де проживав- Ліпську, чоловік, доставляв промисловості рф технологію виробництва ядерної та хімічної зброї. Алєксандрові С. висунули підозру підтримки виробництва хімічної зброї в росії та дії в обхід санкціям ЄС. Алєксандер С. із Ліпська без відповідних дозволів доставляв в росію обладнання лабораторії необхідне для виробництва зброї масового знищення. Алєксандер С. діяв в рамках ,,таємної мережі поставок’’, контрольованих секретними службами Кремля. Впродовж чотирьох років Алєксандер С. був членом Комітету зовнішньої торгівлі Промислово-торговельної палати, тобто потужне джерело інформації про економічне життя та водночас потужний важель впливу.
Приклад Алєксандра С. показує, що боротьба з російською агентурою можлива навіть у настільки путінофільській державі як німеччина. Необхідне бажання, яке часто в, зокрема, німецьких та французьких політиків відсутнє.
Польскі ЗМІ, зокрема, після 2015 року, тобто програшу політичної сили відповідальної за замах в Смоленську, дедалі частіше повідомляють про історію та сьогодення операції російських спецслужб на лише в Польщі та Європі, але також в цілому світі. Есперти та журналісти намагаються пояснити глядачам, слухачам та читачам наскільки вагома сама свідомість громадян про дії російської агентури. Сучасна російська агентура не лише вчиняє вбивства та проводить нелегальні фінансові операції, але перш за все намагається впливати за допомогою ЗМІ на рішення громадян демократичних країн під час виборів.
Журналіст Польського радіо – Антоні Опалінський на тему історії та сучасності московських спецслужб провів розмову із спікером сеньором польського парламенту, а ще на початку дев’яностих - міністром внутрішніх справ, який послідовно намагався нейтралізувати діяльність постсовєтських спецслужб в Польщі – Антоні Мацєревичем. Редактор Антоні Опалінський, як приклад гри за обмеження впливів російської агентури в світі назвав недавню зустріч у одному з замків німецької Баварії.
Під час нещодавної зустрічі групи Ґ-7 у баварському замку, лідери держав Заходу, якщо щиро, то насамперед американці, оскільки німці не проявляли такого бажання – намагалися переконати прем’єра Індії, щоб Індія припинила купувати російську нафту, яку вона часто опісля перепродає до інших країн, й таким чином допомагає росії ламати механізм санкцій. Прем’єр Індії Нарендра Моді, здається, не проявив схильності ввічливо поставитися до таких пропозицій. Проте – це лише символ. Тобто від самого пачатку агресії росії ми бачимо дуже сильні впливи росії в різних позаєвропейських країнах, які нині допомагають, наприклад, обходити санкції, але вони звісно становлять елемент ширшої російської політики. Ця політика має своє глибоке коріння, ще часів Холодної Війни, років деколонізації, ще 60-тих, чи 70-тих років. Звідки взялися російські впливи поза Європою – у Африці, у Латинській Америці, в балатьох азійських державах?
У відповідь колишній очільник міністерства внутрішніх справ та міністерства національної оборони, - Антоні Мацєревіч вказав історію злочинної російської ідеології ХХ століття та теперішні дії пропагандивного апарату Москви.
Якщо дозволите, доки відповім на це запитання процитую позицію РІА-Новості – тобто офіційного пресового агентства рф, яка вже на початку квітня словами одного із своїх експертів представила висновок із стратегії росії у найближчому часі: ,,росія піде своїм шляхом – написано в РІА-Новості – не переживаючи за долю заходу, спираючися на іншу частину своїх надбань – лідерства у ґлобальному процесі деколонізації. В рамках цього процесу росія має великий потенціал партнерів та союзників з країнами, які Захід утискав від віків, за відсутності російської жертвенності ці країни ніколи б не були визволені. Деназифікація України це водночас її деколонізація, яку народ України муситиме зрозуміти, коли визволиться від т.з.в. європейського вибору.’’ Це пропагандистське оголошення напрямку, який реалізує рф, відповідає на Ваше запитання. Справді, Ви назвали шістдесяті роки. Насправді, якщо йдеться про марксистські революції, чи квазімарксистські революції, що посилаються на марксизм, чи комунізм, вони почалися в ІІІ світі, в Мексиці у 1910 році, й це призвело до заснування у Мексиці комуністичної партії влади, яка правила у Мексиці до 90-тих років ХХ століття. Ця партія намагалася знищити християнство та церкву, також нищила демократію й свободу, нищила розвиток демократичного суспільства. Тут йдеть не лише про Мексику, де був ленінізм та троцкізм. Мексика була першою. Другим етапом стали шістдесяті роки. Після кубинської революції, яка стала початком експансіонізму російського комунізму в ІІІ світі, насамперед у Південній Америці. Тут головним осідком стала Венесуела, але також ведено деструктивні дії в Болівії – робив це Чеґевара, який там же згинув. Потім за допомогою Куби відбулася ескпансія на Центральну Африку, насамперед Анґолу, але також Ефіопію. Нині маємо присутність російської федерації також у Центральній Африці, у державах Центральної Африки та в Малі. Присутня також експасіонізм на територія в Азії. Окрім цього, що чинить Китай, також росія домінує в Північній Кореї, також росія намагається впливати на Індію, зловживаючи конфліктом індійсько-пакистанським, підтримуючи військово Індію та зберігаючи свої політичні впливи.
Спікер-сеньор – Антоні Мацєревіч переконаний, що теперішні злочинці із Кремля хочуть знищити весь український народ.
Варто усвідомлювати, що імперські дій росії націлені на знищення українського народу. Такого явища від часів німецького експансонізму Гітлера в історії світу не було, окрім дій Совєтського Союзу. Отже, негативна оцінка деякими експертами дій США присутня, вони інколи посилаються на тактичні помикли США – такі також були. Проте завжди дії США були пов’язані із прямуванням до формування даної державної структури за принципами демократії. Звісно, це становить серйозну проблему у відносинах між США, європейськими країнами та ІІІ світом, де досвід демократичних установ відсутній. Вся історія ІІІ світу це історія монархій, а не демократїй. У зв’язку з тим – спроба нав’язати демократичні структури часто веде до таких конфліктів про які тут була мова. Єдиним випадком, де це перевірилося є Японія, яка після ІІ світової справді погодила демократичні принципи. Можна також тут вказати на Індію, яка також є демократичною країною. Отже США ведуть зброні дії не перш за все на свої ґлобальні інтереси, але вагому складову становить там ідея, що демократична структура становить єдину справедливу структуру, яка дозволяє на чесний розвиток суспільства.
Журналіст Польського радіо – Антоні Опалінський нагадав позитивне ставлення у державах ІІІ світу до поляків у минулому та нинішню роль польської дипломатії у змаганнях з російським імперіалізмом.
Кілька разів я зустрічався в країнах, які тоді називали ІІІ світом з позитивною думкою про поляків. Тоді любили поляків та шанували. Чи ця історична спадщина має нині будь-яке значення, бо це однак була комуністична Польща й, чи польська дипломатія має за нинішніх обставин виконати якусь роль?
А ось відповідь екс-очільника відомства внутрішніх справ та відомства оборони – Антоні Мацєревича.
Дуже цікаве запитання й вагоме запитання. Варто усвідомити, що це позитивне ставлення, а так насправді тоді було - в роках шістдесятих, сімдесятих та вісімдесятих роках. Позитивне ставлення до поляків виникало із ряду причин. По-перше із зв’язків, які країни Центральної Азії та Північної Африки, які ці народи зазнали з польським військом, які виїхали із совєтів у 1942 році. Тобто, якщо коротко – із військом Андерса – так це можна назвати. Воно перейшло від Ірану, через Середній Схід, Північну Африку, потім до Індії – й ця присутність, цей контакт з Польською Армією був дуже позитивним фактором місцевого населення. Тоді англійці ставилися до місцевих по іншому, не завжди добре, а поляки залишилися відкритими.
Польська дипломатія, як й українська намагається нейтралізувати операції режиму путіна скрізь. На жаль, зокрема німецькі політики, попри оптічні заяви, насправді хочуть зберегти впливи злочинців з Кремля. Нещодавно скандальну думку висловив прем’єр німецького ланду – Саксонія, Міхаель Кречмер, який підтримав ідею ,,якнайшвидшого замороження війни в Україні’’, водночас натякаючи на необхідності співробітництва з росією - країною найбільшого злочинця від часів Адольфа Гітлера. Берлін послідовно продовжує скомпроментовану політику відому в Україні як формула Штайнмаєра. Слова Міхаеля Кречмера показують, що німцям не достатнього ганьби спадщини злочинів Гітлера, хочуть в історії записатися ще й як той, хто був готовий потурати злочинам путіна лише задля продовження бізнесу на російському газі.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Андрій Рибалт
