Центри соціально-економічних досліджень CASE (Польща) та CASE Україна разом із міжнародними та українськими експертами розробили план реформ з економічного відновлення України. На тлі російської загарбницької війни Україна переживає не лише втрати та страждання, а й перед нею відкриваються нові повоєнні перспективи. Це набуття членства в Європейському Союзі та можливість відновити країну після закінчення бойових дій «з нуля», стверджують автори дослідження.
Центри соціально-економічних досліджень CASE (Польща) та CASE (Україна) у спільному дослідженні пропонують кроки, що дозволяють одночасно створювати необхідні інститути, а також провадити відновлення та розвиток зруйнованої війною України. Над документом працював колектив з 14 авторів. Рецензентами виступили відомі економісти: голова консультативної ради CASE (Польща) Андерс Аслунд, колишній віце-прем'єр Польщі Лешек Бальцерович, колишній заступник словацького прем'єра Іван Міклош та віце-президент правління CASE (Польща) Ян Хагемейєр.
Провідний автор польсько-українського дослідження, виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук застеріг українців від надмірного оптимізму та очікувань надто щедрої західної фінансової допомоги щодо повоєнного відновлення України:
— Модель постачання зброї не перетвориться на модель надання фінансової допомоги. Зараз ми отримуємо на фінансування базових потреб дуже точні суми, і навіть трохи менше. Ці ресурси йдуть по каналах, де зловживання майже неможливі. Більш того, цього року заявляли про виділення фінансової допомоги на відновлення у 14 мільярдів доларів. Нині вже середина травня, але я не чув, щоби нам ці 14 мільярдів хтось хотів надати. Тобто, з питань фінансування й відновлення реалізація наших уявлень про це є досить малоймовірною. Але все одно нас фінансуватимуть. Я думаю, що модель «гроші в обмін на реформи» буде запроваджена.
Кошти, які будуть надані Заходом на ці цілі, скоріш за все будуть отримані через арешт та конфіскацію державних золотовалютних резервів Росії в цивілізованих країнах, упевнений засновник просвітницької ініціативи «Останній капіталіст» Валентин Краснопьоров. Він зазначив, що такі жорсткі заходи вітаються Києвом. А також наголосив, що ці заходи не можна вважати свавіллям чи порушенням демократичних принципів:
— Багато особливо великого московського капіталу пов'язано з рентно-КДБшною російською системою. Їм давали ярлик на право створювати підприємства. Цей зв'язок можна простежити, дослідити та довести. Потрібно розуміти, що це не приватні особи. Це «руки» Кремля та «руки» московитської держави. Отже, так, ми виступаємо за те, щоб нещадно відбирати не лише державну московитську власність, а й власність великого московитського капіталу, який зберігає чимало своїх заощаджень безпосередньо на Заході. Це продовження московитської держави. Це ніяк не суперечить нашим переконанням щодо прав та свобод, а також ринкової економіки і так далі.
Окрім відновлення зруйнованих російським агресором міст та інших населених пунктів України, а також об'єктів транспорту й інфраструктури, державі доведеться стикнутися ще й із необхідністю відновлення серйозно пошкодженої економіки та з проблемою повернення близько восьми мільйонів біженців. Для цього абсолютно необхідні іноземні інвестиції, вважають автори дослідження. Але їхнє залучення обтяжене цілою низкою політичних ризиків та ризиків безпеки, зазначив Дмитро Боярчук:
— Страхування військових ризиків та страхування політичних ризиків не є традиційним страховим ринком. Західних компаній та підприємців, які будуть готові заходити в Україну, буде дуже мало. Тому що в перші повоєнні роки тутешні ризики будуть дуже великі. Тобто у нас виникає питання: де взяти значні ресурси, щоб додати західним бізнесменам впевненості та надати певний імпульс тим, які заходитимуть першими? Просити платників податків інших країн оплачувати ще й цей рахунок, звичайно, можна, але це вже буде важко сприйматися. Наскільки мені відомо, значну підтримку західних громад отримує військова допомога, а ось щодо фінансування відновлення України все вже складніше. Тому ми говоримо про російські активи, фінансові ресурси агресора, які потенційно будуть конфісковані і їх можна використовувати для дуже корисної справи для України. Із цього випливає три умови. По-перше, фінансування власне відновлення країни. По-друге, це може бути фінансовим стимулом для якнайшвидшого проведення судової та правоохоронної реформи. І, по-третє, це створення ресурсу для страхування політичних ризиків. Як це може працювати? Якщо чиновник будь-якого державного інституту завдає шкоди підприємству своїми діями або бездіяльністю, бізнесмени можуть звертатися до судів. І коли в судах буде доведено факт заподіяння шкоди, цей ресурс можна використати для того, щоб відповідно до цих рішень можна було отримати компенсацію.
Крім того, як сказав Валентин Краснопьоров, Україні слід на державному рівні підтримувати повоєнний розвиток найперспективніших галузей:
— Мало хто знає, що Україна є основним полігоном випробування нових комбайнів. Зокрема, із робото-технічними властивостями. Тобто вже є науково-технологічний потенціал співпраці західними країнами. Потім це, звичайно ж, ІТ-сектор. І тут стоїть питання — що треба зробити для того, щоб ІТ-компанії були не просто «галерами», а щоб мільярдні старт-апи не в Канаді та Сінгапурі ховалися, а реєструвалися в Україні. Ну і звичайно ж, військово-промисловий комплекс. Він може стати для України точкою зростання. Зокрема, тут слід розуміти, що Московію видавлюватимуть зі світових ринків зброї. А Московія мала серйозні ринки в світі, вона експортувала зброю до таких країн, як Єгипет, Алжир та багато інших. Тепер Україна може замінювати московитську військову техніку на міжнародних військових ринках, і це дуже реально. Ну, і звичайно, це фармацевтика, логістика і все інше.
На реалізацію таких масштабних проектів необхідні не менш масштабні кошти. Їх можна отримувати за рахунок виплати Росією репарацій, в тому числі й за рахунок конфіскації російських активів країнами Заходу. Слабкість українських державних інститутів стримує рішучість країн G7 на цьому шляху, тому автори дослідження пропонують використати ці засоби для створення проксі-судової системи та верховенства права.
Олександр Савицький