На другий рік повномасштабної фази війни, яку Росія проти України розпочала 2014 року, в таборах країн-союзників відбуваються важливі зміни. Від Росії відвертається дедалі більше її і без того нечисленних прихильників, тоді як чисельність країн групи формату Rammstein, що підтримує Україну, перевалила за 50. На думку українських аналітиків, очікуваний цієї весни і влітку наступ України розширить підтримку Києва та спричинить подальше геополітичне послаблення Москви.
Спроби Росії відновити біполярний світ та зрівняти свій вплив зі Сполученими Штатами зазнали цілковитого провалу. Причиною цього став успішний опір України російській загарбницькій війні, зазначив екс-посол України у США Валерій Чалий:
- Ця війна вийшла за межі війни України проти Росії. Усі розуміють, що треба за результатами цієї війни отримати нову конфігурацію в світі, де кожна країна, починаючи від Китаю й аж до Бразилії, як і наші західні партнери, теж хочуть мати певний результат. Ми підходимо до кульмінаційної фази цього етапу українсько-російської війни.
Ще цієї зими Пекін демонстрував готовність стати військовим партнером Росії, але вже навесні зробив кроки зі зближення із Україною та Заходом. Київський політтехнолог Тарас Загородній привернув увагу до того, що Китай в такий спосіб помстився рішенню Путіна розмістити ядерну зброю в Білорусі:
- Китай проти переміщення ядерної зброї не з любові до України. Вони побоюються, що це буде дуже небезпечним прецедентом, який може спричинити появу ядерної зброї в Японії та Південній Кореї, безпосередніх сусідів із Китаєм. Китай бачить, що політика Росії, і безпосередньо Путіна, ірраціональна і непередбачувана. Туреччина безпосередньо бере участь у війні в Україні, причому значно раніше, ніж деякі західні країни. Наприклад, дрони Bayraktar нам постачалися ще до початку війни. І, зверніть увагу, поки що такі ударні системи нам не постачає Захід. Ердоган заборонив вхід військових кораблів до Чорного моря. А з Російською Федерацією він має абсолютно прагматичні відносини. Вони виглядають так: давайте нам нафту та газ зі знижкою, давайте кредити на добудову атомної електростанції, яку будує «Росатом», давайте нам більше волі в Сирії та на Кавказі, а ми обіцяємо в обмін на це поговорити з українською владою та почути їх думка. Головним чинником, який визначатиме подальшу політику цих країн стосовно України, буде контрнаступ української армії, який може все змінити.
Тема українського весняного наступу стала провідною не лише у західній пресі, а й у російській пропаганді. Тривожні очікування весняного просування українських сил оборони спричинили збій у пропагандистській машині Росії, вважає український політолог Олег Саакян:
- Коли вони говорять про контрнаступ, вони чітко визначають, хто обороняється – обороняється Україна. Від наступу вона здійснює контрнаступ. Вони самі у своїй системі та своїй мові вже задають зміст опису реальності, виходячи з нашої оптики. Війна стає інструментом реколонізації Україною Росії, починаючи з мовного та світоглядного простору. Росія вже дійшла до краху своїх стратегій, продемонструвавши цілковиту імпотенцію за 30 років в утриманні та русифікації України. Вони провалили економічні можливості, маючи на старті ситуацію, що сприяла їм, коли Україна фактично була в кишені у Росії. Вони взяли під контроль кримінальний світ України, і це провалили. Вони мали під собою наші спецслужби і вони це провалили. Вони проводили мовну, світоглядну, культурну політику та контролювали геополітичну ситуацію, і вони все це провалили. І те, що вони розпочали війну, вдалися до грубої сили, це вже була розписка в тому, що це агонія.
Повернення українського впливу на колись колонізовані Києвом землі в російських лісах уже почалося, і почалося саме із запозичень російськими пропагандистами слів та термінів з української мови, підтвердив Тарас Загородній.
- Українство, як ідея, починає руйнувати підвалини Російської імперії. І вони навіть починають переймати українську мову, застосовуючи її вже не в іронічному стилі, як «низовинну» і так далі, як вони не говорили. Вони, наприклад, на своєму телебаченні вже не кажуть «українського контрнаступу». Вони кажуть - "Контрнаступ", тобто. вживають український термін, який складніший, але стає зрозуміло з якого боку цей «контрнаступ». Є в них такий Мардан, і у нього була істерика, коли Сі Дзіпін зателефонував Зеленському. Цікаво, що Мардан це характеризував україномовними термінами «зрада» та «перемога» навіть не пояснюючи росіянам, що це за терміни.
Українські слова зазвучали і у виступах чільного кремлівського пропагандиста Володимира Соловйова:
- Тупа скотина, в мене до тебе є питання. Ти дебіл? Втароє питання – ти чого не на передавой?
Тим часом у Києві чекають не лише успішного наступу України під час літньої кампанії, а й розмивання кола «друзів Росії» на Заході та країнах Азії та Африки, сказав Олег Саакян:
- Зараз дуже багато дискусій щодо того, що це буде остання велика битва цієї війни, після якої буде складно знову зібрати ресурси. На Заході почалася миротворча сверблячка, і всі наввипередки біжать розповідати про те, що після цього контрнаступу потрібно буде сідати за стіл переговорів. І ця сверблячка буде тільки зростати. Але тільки до моменту власне військових перемог, на які ми сподіваємося. Контрнаступ, у разі успіху, перевертає реальність. Усі негайно схочуть стати частиною цієї перемоги. Завдання цього контрнаступу – перемолоти страхи, до яких апелюють наші вороги на заході, яким користуються наші вороги, які формують частину порядку денного на Заході серед нейтральної частини суспільства та політиків, або серед тих, хто вагається.
Своєю чергою, українська армія не демонструє жодних ознак страху у відповідь на погрози з Росії застосувати на полі бою ядерну зброю. Натомість російські окупаційні сили щораз більше охоплює паніка від очікувань українського наступу. За свідченнями української розвідки, загарбники взялися демонтувати обладнання з вишок мобільного зв’язку та іншої інфраструктури і вже тиждень як організовують евакуаційні конвої для колаборантів та власників російських паспортів. А тим часом спорожнілі житла та офіси піддаються мародерству, як це було під час приготувань до російського відступу з Київщини та Херсону.
Олександр Савицький
