ЧИ БУЛА КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ГОТОВА ДО ВІЙНИ?
Зрозуміло, що чинна конституція України ухвалювалася у 1996 році в умовах мирного часу. І вона, на жаль, не передбачила окремий розділ щодо воєнних і надзвичайних станів так, як це скажімо є у Конституції Республіки Польща 1997 року, де існує окремий розділ щодо таких особливих станів. Проте Конституція України передбачає як воєнний, так і надзвичайний стан, але ці положення розкидані по різних розділах, і не фахівцям буває дуже складно зрозуміти, як воно працює. Питання в іншому, наскільки ефективно українська влада ними користується і їх застосовує. Є багато положень, які суперечать одне одному і викликають запитання навіть у юристів. Це питання воєнного стану чи питання стану війни, в яких випадках одне, а в яких інше. І це питання, звичайно, для вузьких фахівців, проте в майбутньому я б хотів, щоб це питання було в одному розділі.
ГАРАНТІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ У КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Варто наголосити на тому, що Конституція надає певні гарантії громадянам України навіть під час воєнного стану, зокрема стаття 64 Конституції України говорить, що навіть в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені такі конституційні права, як право на життя, мова йде про те, що держава не може запровадити смертну кару навіть під час дії воєнного стану. Друге, це право на честь і гідність, тобто ніхто не може зазнавати не гуманного до себе ставлення, це конституція теж забороняє. Конституція забороняє обмежувати право на свободу й особисту недоторканність, гарантії які є в статті 29-й Конституції вони теж зберігаються. Ніхто не може громадянина позбавити права на житло, ніхто не може обмежити права громадянина на звернення до суду й оскаржити будь-які дії влади. Я навів лише частину, хоча їх набагато більше. Але більш детально раджу усім подивитись статтю 64-ту Конституції, вона є дуже не велика, але дуже потрібна для того, щоб ми розуміли, як вона діє в умовах воєнного стану, і які наші права за жодних обставин не можуть бути обмеженими.
ПРО МАЙБУТНЄ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Є багато положень над якими треба працювати, це і в частині уточнення взаємовідносин між президентом, парламентом і урядом. Я думаю, треба більше відповідальності покладати на уряд, більшої автономності давати парламенту, оскільки в демократичній державі парламент саме той орган, який має бути ключовим в системі органів влади, тобто від нього мають відштовхуватися інші, це не означає, що від нього мають бути залежні інші.
Важливе тільки тут одне — Конституція має прийматись як предмет суспільного компромісу між владою та опозицією, парламентською чи позапарламентською, чи іншими громадськими силами, щоб не було переламування через коліно, а було прийняття у цивілізований спосіб.
Зрештою у 96-му році ми прийняли конституцію у цивілізований спосіб, на відміну від наших сусідів Білорусії чи росіян, і я сподіваюсь, що свого часу ми це зробимо знову.
Більше слухайте в доданому звуковому файлі.
Євгенія Мотрич
