Чергова серія документальної стрічки «Перезавантаження» редактора Міхала Рахоня та проф. Славоміра Ценцкєвича розповідає про вплив тодішньої канцлер Німеччини – Анґелі Меркель та політику кабміну Дональда Туска. Напрямки політики Туска стосовно Москви визначала Анґеля Меркель. Нині, польські експерти та політики кажуть прямо, що саме Анґеля Меркель почерез будівництво Північних потоків 1 та 2 дозволила путіну фінансувати агресію в Україні.
Редактор Міхал Рахонь у польських архівах знайшов черговий документ, який становить доказ підкорення політики прем’єра Дональда Туска та президента Броніслава Коморовського інтересам Берліна та Москви, зокрема після катастрофи під Смоленськом 10 квітня 2010 року. Міхал Рахонь:
– Саме перший візит Броніслава Коморовського у Москві дає перший, прямий доказ того, що ведена від 2007 року кабміном Дональда Туска політика «перезавантаження» відносин з росією була політикою, до якої однозначно схвально поставилися найвищі гілки німецької влади. Ми дізнаємося цього з документа, який збергіся в архівах Міністерства закордонних справ, і який звітує переговори, які відбулися між Анґелою Меркель та Броніславом Коморовським при нагоді їх візиту до Москви – 9 травня 2010 року.
Професор Ценцкєвич документ, про який мова, називає недовгим, але символічним. Диктор читає у фільмі криптограму з польського відомства закордонних справ:
– У відносинах із сусідами треба бути особливо вразливим. Від нас це прозвучало як спонука до співпереживань росіян. Дуже висока оцінка поведінки прем’єра Республіки Польща після кататсрофи 10 квітня. Нагадання, що Дональд Туск отримає орден Карла Великого. Добре співробітництво з росіянами після катастрофи 10 квітня та обережний оптимізм, якщо йдеться про прогрес розслідування катинського злочину.
Редактор Міхал Рахонь такими словами пояснив зміст процитованої криптограми:
– Маємо справу з дуже вагомим комюніке, може, коротким, але дуже вагомим комюніке, яке вперше громадська думка почула. Місяць після Смоленська, Анґеля Меркель, у Москві каже, що Дональда Туска буде нагороджено найвищим німецьким орденом, бо вона доцінює його політику стосовно росії, й звертає увагу на політику Дональда Туска після 10 квітня 2010 року.
С.Козєй і Н.Патрушев – договір про співробітництво – скріншот «Перезавантаження», Андрій Рибалт
Професор Ценцкєвич висловив погляд, що Анґеля Меркель позитивно ставилася до політики Туска з 2007 року, тобто з моменту, коли він став прем’єром Польщі:
– Гадаю, Анґеля Меркель цінувала проросійську політику Дональда Туска з самого початку – від осені 2007, але найвагоміше в цьому контексті, про який тепер ведемо мову є те, що вона наголосила на проросійській політиці Дональда Туска за крайніх обставин, а крайньою обставиною було 10 квітня 2010 року. З німецької перспективи, з перспективи Анґелі Меркель – Туск поводився відповідно до сподівань Берліна, тобто не зійшов зі шляху перезавантаження з росією – це найбільш вагоме у цій справі.
Редактор Міхал Рахонь переконаний, що документи виявлені у польських архівах однозначно показують, що нагляд над кар’єрою Дональда Туска взяла особисто Анґеля Меркель:
– Вказаний документ становить однозначно, що політику перезавантаження з росією, яку з 2007 року вів Дональд Туск, схвально сприймала вся німецька держава й особисто Анґеля Меркель, яка не лише на ходу слідкувала за процесом, але навіть його відзначила. У дописі польських дипломатів, що звітували слова Меркель, найбільш престижний німецький орден Дональду Туску надали за спосіб ведення відносин Польщі з росією, хоча в офіційному обґрунтуванні проголошеного багато місяців раніше, у січні 2010 року, написано, що журі – цитую: «Доцінило дії Туска задля злагоди між Польщею та європейськими партнерами». На практиці означає це, що німецька концепція побудови європейської закордонної політики вимагала домовленості Польщі з росією, й, на думку Анґелі Меркель – Дональд Туск у 2010 році заслуговував на найвищий німецький орден саме за ведення такої політики.
Генерал Анджей Ковальський – ексшеф Служби військової розвідки та Служби військової контррозвідки – у фільмі «Перезавантаження» висловив погляд, що Польща для Москви була вагомим пунктом у грі проти Заходу:
– Вважаю, що Польщу визначили як вагомий пункт у грі проти Заходу. Впродовж довгих років ми чули коментарі, що Польща – не важлива держава в Європі, держава, яка у політиці наших сусідів, тобто в політиці німецькій та російській не має жодного значення, ми не є пунктом співвідношення, ми – ніхто важливий, Польща – одна з ряду країн регіону. Отже, ні. З російської переспективи Польща становить ключ до певних процесів в Європі. Вже не згадую про те, що Польща породжувала ряд комплексів в Європі. Ми, напевно, – з перспективи російської політики щодо Європи, – є країною, яка мусить бути нейтралізована, щоб втілити в життя великі проєкти.
Автори фільму «Перезавантаження» доказали абсолютно скандальне явище – кабмін Дональда Туска та президент Броніслав Коморовський після замаху в Смоленську погодилися на співробітництво польських служб з ФСБ, яке очолював злочинець – Ніколай Патрушев. Патрушев несе відповідальність за теракти, які винесли путіна до влади. Ключову роль у наладнанні відносин з ФСБ виконував тодішній шеф Бюро національної безпеки – ген. Станіслав Козєй. Почалося 8 травня 2010 року в ході візиту Коморовського до Москви. Говорить проф. Ценцкєвич:
– Козєй, який їхав до Москви, тримав у руках правдивий опис постаті його співрозмовника, тобто Патрушева. Цитую фрагмент документів: «На вершині чорних досягнень ФСБ за період очолювання його Патрушевим є: закладення офіцерами ФСБ вибухівок в житловому будинку в Рязані у 1999 році, призведення до захоплення театру у центрі Москви на вулиці Дубровка кількадесятьма чеченськими бойовиками та операція звільнення заручників, внаслідок якої загинуло 129 осіб».
Криптограма про політ. А.Меркель-Д.Туск – скріншот «Перезавантаження», Андрій Рибалт
Слухачам в Україні, яких щодня бомблять сатрапи путіна, буде цікаво те, що Станіслав Козєй в ході Революції Гідності неодноразово на телеканалі TVN та тодішньому суспільному TVP підкреслював, що українці не мають жодних шансів ставити опір злочинній армії рашистів. Козєй також казав, що війська путіна з Крулєвєцької області пройдуть до Варшави впродовж двох-трьох днів.
Про учасників зустрічі Козєй – Патрушев, професор Ценцкєвич сказав наступне:
– У першій зустрічі Козєя з Патрушевим у Москві взяв участь також Томаш Туровський, який є титулярним послом. Наші глядачі знають полковника Жоньцу, можна сказати, Туровський – його наступник у Москві. Поза сумнівом він виконує там завдання також для Агентства розвідки. У зустрічі бере участь також близький співробітник Станіслава Козєя на той час – Бартош Ціхоцький (донині посол РП у Києві) та перекладачка – Анна Мадей. Патрушев прийшов з Владіміром Назаровим – також важлива постать у системі безпеки рф.
Редактор Міхал Рахонь, на прикладі конкретного агента – співробітника ще комуністичних служб безпеки пілдеглих Москві Томаша Туровського доказав, чому кабмін Дональда Туска радо співпрацював зі спецслужбами путіна й Мєдвєдєва:
– Томаш Туровський, на основі його свідчень перед судом у справі смоленської катастрофи, не приховував своїх зв’язків зі спецслужбами посткомуністичної Польщі, присутність цієї людини в цих ключових місцях, у ключових моментах, до Смоленська, у Смоленську, а місяць опісля – на переговорах із одним з найбільших людей Кремля, що несли відповідальність впродовж довгих років за найбільш злочинні операції росії, каже поставити запитання про те, наскільки це була функція дії польської держави та її таємних структур.
На описаний редактором Міхалом Рахонем механізм співпадіння поглядів та дій посткомуністичної та російської агентури, проф. Славомір Ценцкєвич на камеру погодився сказати наступне:
– Все, що можу сказати на цю тему, то тільки це, що Агентство розвідки було активним гравцем у політиці перезавантаження Дональда Туска після 2007 року. Такі люди як Жоньца чи Туровський, не згадуючи вже про штаб Агентства розвідки та формування польсько-російських відносин саме штабом розвідувального управління – це все не повинно нас дивувати. Нічого більше на камеру я тобі не скажу.
Оприлюдені у фільмі «Перезавантаження» факти, документи та світлини становлять доказ потужного втручання російських спецслужб у формування зовнішньої та внутрішньої політики Варшави доби прем’єра Дональда Туска. Важко повірити у те, що Дональд Туск не був свідомий таких втручань, а отже, запитання, чому послідовно вів політику вигідну Москві, залишається відкритим. Можливо, це був лише страх перед Москвою, а можливо, щось набагато гірше, про що дізнаються наступні покоління, коли отримають доступ до архівів. Також відкритим залишається запитання, чому Дональд Туск, у ході теперішньої виборчої кампанії, на списки своєї партії взяв такі фігури як русофіл та крайній популіст – Міхал Колодзєйчак та співробітник Служби безпеки комуністичної Польщі, що виконувала накази Москви, дуже відомий журналіст – Боґуслав Волошанський, кличка «Рево» або «Бент». Хтось може сказати, яке це має співвідношення до війни в Україні. Відповідь дуже проста – якщо москва надалі контролюватиме за допомогою старої й нової агентурної мережі держави східного флангу НАТО, то захист України коштуватиме набагато більше жертв.
Андрій Рибалт
