Чеський політолог: Прага не може надати потужну військову допомогу, але допомагає переконувати Захід

Інтерв’ю з чеським політологом Яном Широм. Пан Шир вивчає російсько-українську війну вже кілька років. А 2017-го, наприклад, очолив авторський колектив, який у Празі видав книгу «Російська агресія проти України». В інтерв'ю Польському радіо для України Ян Шир розповів про чесько-українські стосунки. А також констатував, що українцям пощастило з нинішнім урядом Чехії, але попередив, що ситуація з чеською підтримкою доволі крихка

Президент України Володимир Зеленський та президент Чехії Петр Павел

president.gov.ua

Ян Шир — чеський політолог з Інституту міжнародних відносин Факультету соціальних наук Карлового університету. В інтерв’ю Польському радіо для України, окрім чесько-українських стосунків, прокоментував майбутні парламентські вибори у Чехії, які заплановані на осінь 2025 року.

Перш за все я запитала у політолога, як він оцінює стан чесько-українських стосунків на третьому році повномасштабної війни Росії проти України:

Ці стосунки розвиваються доволі добре, що не може не тішити. Це добрий знак. Я думаю, що це не зміниться за місяць чи рік, незалежно від того, який уряд буде в Чехії у той час. Українці зараз цілком задоволені чеським урядом. На мою думку, ми в Чехії зараз маємо найбільш проукраїнський уряд в історії. Однак для українців все одно існують ризики, тому що чеська опозиція доволі популістична. Одна з їх мантр, якій важко щось протиставити: «В Україні має бути мир». Цей наратив є доволі небезпечним, адже його використовують росіяни. Коли так кажуть, то одразу ж мають на увазі поступки зі сторони України на користь Росії. Тому є ризики. Однак питання того, які політичні сили очолять Чехію у 2025 році, залишається відкритим. Можливі певні зміни, і, звичайно, підтримка України залежить від того, які опозиційні партії отримають можливість сформувати уряд. Є ризики, що будуть інші пріоритети, зокрема, в закордонній політиці. В нас вже є приклад Словаччини й Угорщини, де триває відкат демократії, поширюється вплив Росії.

Я запитала у Яна Шира, чи можна сказати, що деякі з цих опозиційних політичних партій у Чехії є відкрито проросійськими:

Звичайно. Перш за все, Свобода та пряма демократія (СПД) Томіо Окамура відкрито проросійська. Це не секрет. Якщо ж ми говоримо про Андрея Бабіша, який вважається новим найвірогіднішим прем’єром, то він доволі популістичний. Він бере до уваги, що у Чехії є певний проросійський електорат, та переманює його на свій бік. Якщо вони навіть не отримують фінансування від Росії, то той факт, що вони з меншим ентузіазмом підходять до інтеграції Чехії до Західної Європи та євроатлантичних структур, таких як ООН та НАТО все одно важливий. Цей фактор треба брати до уваги, розмірковуючи про курс зовнішньої політики Чехії та ще й в контексті протистояння Заходу та Росії.

Я запитала у політолога про військову допомогу, яку теперішній уряд у Празі надає Україні:

Чесько-українські стосунки дуже добрі, вони розвиваються у кількох сферах. Ми не можемо говорити тільки про військову допомогу, яку Чехія надає Україні. Однак військова допомога важлива. Чехія щиро підтримує Україну на різноманітних міжнародних заходах. Дозвольте нагадати про чеську міжнародну ініціативу з закупівлі боєприпасів, яка була створена Прагою. Чехія є її лідером. Вона збирає та фінансує закупівлю боєприпасів для України за кордоном. Всі ці кроки не настільки важливі в масштабах допомоги, яку Чехія надає, але вони надзвичайно важливі, коли ми говоримо про дискусію на Заході стосовно того, як надалі формувати політику щодо України та Росії. Кроки Чехії допомагають побачити більшим країнам в Європі, таким як Німеччина та Франція, що обмеження в масштабах допомоги Україні, пояснення, які ми чули довгий час з уст лідерів західних країн, що ці кроки можуть призвести до ескалації війни, не мають фактичних підтверджень. Ми зрозуміли, що це просто неправильні оцінки, наприклад, коли німці казали, що вони не постачають щось іншим країнам. Однак у цьому випадку приклад Чехії, на мою думку, є дуже важливим.

Я запитала у Яна Шира, як змінилися чесько-польські стосунки після приходу до влади у Варшаві центристської коаліції під керівництвом Дональда Туска:

Я не є експертом з чесько-польських стосунків, тому я не можу дуже детально це коментуватиму. Однак я можу сказати, що у сфері політики безпеки чесько-польські стосунки добре розвиваються. Я маю на увазі, що і Чехія, і Польща розуміють загрози, з якими зіштовхнулася Центральна Європа у світлі російської агресії стосовно сусідів та інших країн, а також у світлі повномасштабної війни, розв’язаної проти України. Я ніколи не помічав якихось проблем у чесько-польських стосунках, які можна було б назвати запальними моментами. Це добре, оскільки завжди варто координувати свої дії, підтримувати стосунки з сусідами.

Експосол України у Польщі Василь Зварич нещодавно був призначений послом України в Чехії. Як на це відреагували в Міністерстві закордонних справ Чехії, чи вже відбулися зустрічі у відомстві за участі нового посла?

Загалом це дуже добра новина, тому що Україна не мала посла в Чехії два роки. Попередній посол (Євген Перебійніс перейшов на посаду заступника голови МЗС України, - прим.ред.) був фантастичною людиною. В нього була добра репутація у відповідних урядових структурах. Той факт, що не було посла, не дозволяв чесько-українським стосункам досягти максимального потенціалу. У цьому сенсі це позитивна зміна, що послужить інтересам обох сторін: Чехії й Україні.

Абстрагуючись від політики, чи чеському суспільству цікава Україна та українці. Відповідає політолог Ян Шир:

Так, я вважаю, що так. Тут є гуманітарний фактор. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році значно збільшилася кількість українців в Чехії, це були воєнні біженці. Сьогодні ж українці найбільша національна меншина в Чехії. Я не можу уявити хоча б один з напрямків сфери послуг, в якому б не були задіяні українці. Багато українців у Чехії інтегрувалися в суспільство і роблять свій внесок в налагодження стосунків між двома країнами. В Чехії проживає менш як 11 млн осіб і майже пів мільйона українців.

Зазначу, що в Чехії зараз перебувають 382 тис. громадян України, які залишили свою країну після початку повномасштабного вторгнення. Із майже 400 тисяч українців 123 тис. працюють за контрактом і 90% із них сплачують податки, відрахування до пенсійного фонду та до медичного страхування зі своїх заробітків, повідомляло навесні Міністерство праці та соціального забезпечення Чехії. У відомстві також уточнили, що з початку 2022 року Чехія прийняла близько 550 тисяч українських біженців, понад 150 тисяч із яких відтоді повернулися на Батьківщину або виїхали в інші країни. Більшість українців, що залишилися в Чехії, це жінки і діти. Чеські школи цього навчального року відвідують понад 50 тисяч українських дітей. Крім біженців, у чеських компаніях та установах працюють близько 250 тисяч українських заробітчан, що робить українців найбільшою національною меншиною у Чеській Республіці з її населенням у 10,7 млн осіб. Ян Шир прокоментував, як змінилася підтримка, яку чеський уряд надавав українським біженцям навесні 2022 року та зараз:

Чехія адоптувала спеціальний закон після повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році, що містив елементи обох як гуманітарного права, так і міграційного. Статус українських громадян в Чехії доволі гібридний. Я маю на увазі, що було очевидно, що уряд мав працювати над неупередженим інтегруванням українців в чеське суспільство, особливо, якщо вони біженці, і в них немає дозволу на роботу, як у мігрантів. Цей спеціальний статус дозволяє українцям отримувати переваги, які надають обидва ці права: гуманітарне та міграційне. Українці були доволі швидко включеними в систему охорони здоров’я, вони отримали дозвіл на перебування на території Чехії, що дозволяє їм працювати, а не тільки покладатися на допомогу, яку вони б отримували як біженці. Зараз деякі українці скаржаться на те, що матеріальна та фінансова допомога зменшується або взагалі скасовується. Це правда, так і є, але одночасно є цілком реальні причини, які змушують чеський уряд приймати саме такі рішення.  

Дар'я Юр'єва