11 березня в місті Джидда, що у Саудівській Аравії, відбулася зустріч делегацій України та США. Українську сторону представляли керівник Офісу президента Андрій Єрмак, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умєров і заступник Єрмака Павло Паліса.
Американську делегацію очолив держсекретар Марко Рубіо, а також у переговорах взяв участь радник президента США з національної безпеки Майк Волц. Тема переговорів — мир в Україні.
За підсумками зустрічі Офіс президента оприлюднив спільну заяву, де йдеться про готовність України прийняти ініціативу Америки щодо негайного впровадження тимчасового повного припинення вогню терміном на 30 днів. Цей режим може бути продовжений за обопільною згодою сторін, але лише за умови, що Росія одночасно погодиться на його виконання. Вашингтон, зі свого боку, має передати Москві сигнал, що «готовність Росії до взаємних дій є вирішальним чинником у встановленні миру». Також у документі зазначено, що США відновлюють обмін розвідувальними даними та надання військової допомоги Україні.
Варто зазначити, що поруч ініціатива досягнення миру в Україні не лише від Америки Трампа, але важливу роль в цьому процесі прагне відігравати Європа, на фоні якої особливо помітна Франції і її президент Еммануель Макрон, котрий на тлі наростаючого ізоляціонізму США хоче, щоб його країна у співпраці з партнерами по ЄС відігравала провідну роль у забезпеченні миру в Європі.
Тему мирних ініціатив адміністрації Дональда Трампа, а також президента Франції в програмі «Міжнародний (без)лад» прокоментував Анджея Бирта, експосол Республіки Польща у Німеччині та Франції.
Так він оцінює американо-українські переговори в Саудівській Аравії:
«Отримане повідомлення з Джидди є позитивним, оскільки обидві сторони знайшли спільну мову. Частина, що стосується вимог української сторони, які, за словами американців, були не лише прийняті, а й навіть розширені, свідчить про те, що йдеться не лише про припинення атак з повітря та з моря, а й про припинення бойових дій на суходолі. Одночасно було висунуто вимогу повернення дітей, яких росіяни викрали з України. Це є позитивним сигналом.
Постає питання, чи був необхідним конфлікт, який мав місце в Білому домі? Однозначно, це не було виною президента України. Однак це виглядало як своєрідна техніка ведення переговорів, яку обрав президент Трамп — створення певного хаосу, щоб згодом змінити позицію США та знайти контури компромісу.
Якщо це було навмисним кроком, то можна сказати, що цей конфлікт у Білому домі виявився корисним. Наразі подальші кроки залежать від президента Трампа, який, як можна припустити, має підтвердити рішення своїх переговірників. Подібні повідомлення, що з’явилися після завершення зустрічі в Саудівській Аравії, поки що нічого не означають, доки президент Трамп їх не затвердить.
Ми виходимо з того, що він передасть пропозицію Путіну, тоді побачимо, як розвиватимуться події. Путін, найімовірніше, стоїть перед складним вибором: чи прийняти цей підхід і погодитися на перемир’я, чи почати висувати власні умови. І тоді постане питання, як на ці умови відреагує президент Сполучених Штатів?
Сигнал вже надійшов з Овального кабінету, що президент США запросить президента України до себе знову. Тож треба мати надію, що він дослухався до голосів союзників і дійде висновку, що подальші переговори можуть проводитися на рівні глав держав — США та України».
Окрім американо-українських переговорів у Джидді, у вівторок в Парижі відбулася цікава зустріч президента Франції Еммануеля Макрона з шефами генштабів близько 30 країн. Польщу там представляв генерал Вєслав Кукуля, начальник Генштабу Війська Польського.
Як передав Єлисейський палац, «в умовах прискорення мирних переговорів» Макрон заявив, що необхідно «перейти від концепції до плану», щоб визначити «надійні гарантії безпеки» для забезпечення тривалого миру в Україні.
Учасники зустрічі, яка проходила без присутності ЗМІ, дійшли згоди, що гарантії безпеки не повинні бути «відокремлені від НАТО та його можливостей».
Президент Макрон ще минулого року виступив ініціатором миротворчої місії країн ЄС в Україні. Наскільки це реальна ініціатива в світлі тих зусиль адміністрації Трампа з досягнення припинення війни в Україні? Анджей Бирт:
«На це питання поки немає остаточної відповіді. Але метою зустрічі було саме отримання декларацій від начальників штабів, чи готові вони надіслати війська, коли, в якій кількості та за яких умов.
Можливо, однією з умов є згода Росії та України на режим припинення вогню на 30 днів. Якщо це буде лише 30 днів, виникає питання, як швидко можна буде перекинути війська з різних країн та в які регіони, щоб гарантувати це перемир’я.
Це все надзвичайно складні військові та логістичні операції, і, ймовірно, саме про це йшла мова під час зустрічі. Але деталі нам наразі невідомі, тому ми можемо лише припускати».
Що цікаво, якщо вірити соціологічним дослідженням, у французькому суспільстві є підтримка для плану Макрона щодо можливої участі французьких військових у миротворчій місії в Україні. В одному з недавніх опитувань таких було аж 65%. Натомість в Польщі ситуація виглядає зовсім по-іншому. Аж 86% респондентів виступають проти того, щоб польські військові їхали в Україну задля миротворчої місії. Польські очільники в особі президента, прем’єра, міністрів, політиків від влади і опозиції теж категорично виключають таку можливість. В Україні такий дисонанс між позицією французів і поляків викликає прикре здивування, адже Польща у війні України з Росією є найближчим союзником Києва.
Дипломат представив точку зору офіційної Варшави на питання ймовірної миротворчої місії в Україні і небажання левової частки польського суспільства участі в ній Війська Польського:
«Наш прем’єр-міністр заявив, що не розглядає можливості відправлення військ, вважаючи, що наша країна й без того відіграє в цьому процесі значно більшу роль, ніж будь-яка інша держава. Наприклад, через наш логістичний хаб на кордоні з Україною йде постачання зброї та боєприпасів. Якщо бойові дії будуть призупинені, то, на мою думку, ситуація дещо зміниться: цей маршрут забезпечуватиме транспортування миротворчих військ.
Що стосується досліджень, про які Ви згадали, вони свідчать, що польське суспільство в більшості не готове підтримати відправку військ на територію України. Очевидно, багато хто очікує на укладення конкретних умов перемир’я між Росією та Україною.
Вважаю, що стриманість поляків є реакцією на відмову Сполучених Штатів від надання гарантій безпеки, навіть у форматі дистанційної підтримки для європейських військових підрозділів».
Повертаючись вже суто до Франції, президент Еммануель Макрон активно формує образ своєї країни як лідера Європи. Одним із ключових елементів цієї стратегії є переозброєння та створення стратегічної автономії Європи, що дозволило б їй менше залежати від США та НАТО.
Франція дійсно має потужний військово-промисловий комплекс і входить до трійки світових лідерів у цій сфері. На думку експосла Польщі у Франції, Париж має всі козирі, щоб очолити миротворчу місію у разі припинення бойових і відсутності протидії цьому плану з боку Москви:
«Франція, зокрема, володіє ядерною зброєю та є постійним членом Ради безпеки ООН. Саме ці чинники дозволяють президентові Франції Еммануелю Макрону виступати з такою ініціативою, і наразі жоден інший лідер не ставить її під сумнів.
Франція має військову силу, яка, хоча й поступається Сполученим Штатам, проте є достатньо потужною, щоб, наприклад, контролювати повітряний простір над Україною чи здійснювати моніторинг повітряного простору як над Україною, так і над територією Російської Федерації поблизу її кордону з Україною. У тих російських регіонах, що межують з Україною, вона має можливість здійснювати контроль».
Франція поруч з Великобританією — це єдина європейська ядерна держава. В неї четвертий за розміром арсенал у світі. Президент Макрон з огляду на побоювання виходу американців з Європи запропонував ЄС використати французьку ядерну зброю задля захисту від загрози з боку Росії. Чи ця французька ядерна парасолька чи навіть така французько-британська парасолька може бути ефективною без США у випадку російського ядерного удару? Анджей Бирт:
«Франція володіє приблизно 290 ядерними боєголовками. Важливо підкреслити, що вони не розміщені на наземних пускових установках, а знаходяться на борту її підводних човнів. Це означає, що Франція не може передислокувати свою ядерну парасольку на територію Федеративної Республіки Німеччина, Польщі чи Румунії. У разі застосування ці ракети мали б запускатися з підводних човнів.
Я не буду заглиблюватися в можливі сценарії ядерної війни — це був би справжній Армагеддон для Росії та всього світу. І це розуміють як у Кремлі, так і в демократичних країнах. Залишається єдиний варіант — мирні переговори.
Однак ми маємо недостатньо інформації про політичні та військові аспекти оборонної стратегії НАТО у разі ядерного удару Росії. Чи буде це удар по території України, яка бореться за своє політичне виживання та за свій народ, чи по одній із країн-членів НАТО — наприклад, Литві, Латвії, Естонії чи Польщі — залишається відкритим питанням».
Співрозмовник програми «Міжнародний (без)лад» звертає увагу, що Макрону ще залишаються два роки на посаді президента Франції, і що на заваді реалізації його планів стосовно Росії можуть стати як конституційні обмеження строку його повноважень, так і крихкість його політичної позиції в країні. Таких обмежень у випадку Путіна немає:
«Путін як автократ забезпечив собі дожиттєве правління — офіційно він може бути при владі навіть до 2036 року, але, ймовірно, він змінить конституцію і залишиться при владі довічно, якщо тільки не буде усунений внутрішніми конкурентами.
У демократичній системі влада змінюється. Макрон не може балотуватися втретє, і тому наступні вибори приведуть до влади іншу людину. Якою буде політика його наступника — побачимо. Але навіть сьогодні, ухвалюючи військові чи політичні рішення, необхідно враховувати фінансовий аспект.
Щоб реалізувати свої ініціативи, Макрону потрібна підтримка французького уряду. А уряд сьогодні у вразливому становищі. Якщо політичні опоненти Макрона у Національних зборах відмовляться схвалити виділення коштів на відправку французьких військ в Україну, це заблокує будь-які такі дії. Макрон це розуміє. Зараз він діє, як досвідчений гравець у покер — і я не критикую його, лише вказую на слабкість його позиції.
Сьогодні у Франції діє уряд, який дуже легко усунути. Два попередні вже були відсторонені. Опозиція може висунути вотум недовіри, зокрема у разі питання про відправку військ в Україну або виділення додаткових бюджетних коштів на озброєння. Якщо це станеться, уряд впаде, і президент нічого не зможе зробити.
Ось у чому слабкість демократії у протистоянні з авторитарними державами. Те ж саме зараз робить Трамп, і те ж саме роблять усі авторитарні режими — Росія, Північна Корея, Іран».
Матеріал підготував Назар Олійник