Світ, у якому достатньо було одного сигналу з Вашингтона, щоб союзники шикувалися в єдину лінію, схоже, остаточно залишився в минулому. Нові геополітичні реалії демонструють: навіть найміцніші альянси більше не працюють «за замовчуванням».
Останні ініціативи Дональда Трампа лише підсвітили цю трансформацію. Спроба американського президента мобілізувати союзників по НАТО для протистояння Ірану — зокрема для розблокування Ормузької протоки — зіткнулася з холодною реакцією Європи. Формула «безпека в обмін на участь» не спрацювала так, як розраховували у Вашингтоні.
Більше того, за нею багато хто почув завуальовану погрозу: не підтримаєте — США можуть переглянути свою роль в Альянсі. Український політолог Євген Магда зауважує:
«У мене часом складається враження, що Дональд Трамп колись скаже: я не буду виконувати Вашингтонський договір, тому що не я його підписав. Жарти жартами, але ізоляціоністський курс нинішньої американської адміністрації — це реальність».
Європа ж, схоже, не готова до нової великої війни на Близькому Сході. Досвід Іраку та Афганістану змушує діяти обережно. У Берліні та Парижі говорять радше про дипломатію, ніж про військову участь.
Експерт з питань Східної Європи, заступник директора Польського радіо для закордону Пйотр Погожельський формулює це ще пряміше:
«НАТО — це захисний союз. Це не так, що одна держава починає війну і всі мають їй допомагати. Так це не працює».
Для країн східного флангу, передусім Польщі, ситуація виглядає особливо складною. З одного боку — стратегічна залежність від США. З іншого — головна загроза залишається на сході, і це Росія. Варшава демонструє обережну лояльність, але не готова жертвувати власною безпекою заради нової військової кампанії.
Політики визнають: фокус має залишатися на війні в Україні. Перенесення уваги на Іран — ризик, який може коштувати занадто дорого. Результат для Трампа виявився далеким від очікуваного: замість чіткої коаліції — розмитий консенсус, замість мобілізації — стриманість.
Це сигнал значно ширший, ніж ситуація довкола Ірану. Союзники більше не готові автоматично підтримувати США — вони рахують ризики, внутрішню політику і власні інтереси.
Показовою стала і позиція президента Фінляндії Александра Стубба, який натякнув, що допомога США в обмін на підтримку України.
Повністю програму "Тиждень" можна послухати в доданому файлі.
Лариса Задорожна