Українська Служба

Чому після смоленської катастрофи Туск негайно відкинув гіпотезу про замах?

24.03.2021 17:27
Експерти міжнародного права кажуть, що найбільшою помилкою Варшави була згода на диктат Москви, щоб, вивчаючи причини катастрофи, спиратися на так званий 13 додаток до Чиказької конвенції
Аудіо
  • Чому після смоленської катастрофи Туск негайно відкинув гіпотезу про замах?
         (1  2009).   TVP,  :
Владімір Путін і Дональд Туск на пірсі у Сопоті (1 вересня 2009). Фото сайту TVP, автор фото: Андрій РибалтФото сайту TVP, автор фото: Андрій Рибалт

Польське публічне телебачення ТVP у «Програмі розcлідувань Аніти Ґарґас» оприлюднило плівки таємної зустрічі в кабінеті Дональда Туска з 23 квітня 2010 року, тобто через 13 днів після катастрофи літака президента Лєха Качинського під Смоленськом 10 квітня 2010 року. Як повідомила авторка передачі  журналстіка Аніта Ґарґас, плівки мали бути знищені, але все ж таки хтось їх зберіг.

Запис плівок зустрічі тодішнього прем’єра Польщі Дональда Туска, його міністрів та Едмунда Кліха – акредитованого представника Польщі при військово-цивільний комісії Росії, так званому МАК, шокує безпорадністю тодішнього кабміну. Плівки показують також, що становило у час найбільшої трагедії післявоєнної Польщі найсерйознішу проблему Дональда Туска. Слова Туска, записані на плівці, - це доказ того, що найбільш лякали шефа кабміну твердження про причетність до катастрофи під Смоленськом росіян.

«Справжні джерела занепокоєння в Польщі це те, чи це зробили росіяни? Це є ці найбільш небезпечні спекуляції».

Цитата слів Туска однозначно показує, що людина, відповідальна за стан держави, негайно наказала відкинути, як один із варіантів катастрофи, гіпотезу про замах. Мої друзі - журналісти, які у 2010 році працювали на Польському радіо, казали, що тодішні шеф-редактори заходили  до редакцій і сповіщали: «смоленську тему ми німимо». Отже, був наказ влади публічним ЗМІ якомога мало повідомляти про катастрофу літака президента Лєха Качинського, а вже обговорювати, чи взагалі допитувати експертів про можливий замах людей Путіна, строго заборонялося. Таких журналістів викидали з роботи навіть із приватних ЗМІ. Наприклад, журналіст Цезари Ґмиз був звільнений з видання «Rzeczpospolita» лише через те, що у статті ,,Тротил на крилах Туполева’’ повідомив, що детектори викрили на президентському літаку сліди тротилу. Потім виявилося, що із приватним власником видання «Rzeczpospolita» Ґжеґожем Гайдаровічем у ночі під смітником зустрівся Павел Ґрась – права рука Туска. У цей час журналіст видання «Gazeta Wyborcza» Марцін Войцєховський писав, що «Перемир’я із росіянами надалі можливе». Потім Войцєховський став речником міністра закордонних справ Радослава Сікорського, який після смоленської трагедії запросив на щорічну зустріч польських амбасадорів у Варшаві близьку до Путіну людину, тобто Сєрґєя Лаврова. Марцін Войцєховський під час Революції Гідності літав із Сікорським до Києва.

Експерти міжнародного права кажуть, що найбільшою помилкою Варшави була згода на диктат Москви, щоб, вивчаючи причини катастрофи, спиратися на так званий 13 додаток до Чиказької конвенції. Таке рішення, по суті, повністю віддало людям Путіна нарратив про справжні причини трагедії. Плівки із засідання в кабінеті Туска показують, що представник Польщі у переговорах з росіянами Едмунт Кліх не отримав підтримки від прем’єра Туска. До Москви не полетів з ним навіть державний перекладач, підтримка юристів-міжнародників була відсутня:

«Коли був у пана міністра Ґрабарчика, тихо надіявся, що він мене запросить на засідання кабміну, щоб я коротко представив юридичне становище».

На плівках Едмунт Кліх каже також про припинення зв’язку з Туском:

«Пане прем’єре, катастрофа сталася 10 квітня. Щойно 13 квітня пан прем’єр Путін, а по суті, шефиня МАК – пані Анодіна, тобто маємо чотири дні, проголосила дотримання процедури за 13 додатком Чиказької конвенції. Тобто я думав, що весь час ведуться переговори із російською стороною».

Колишній головний редактор тижневика «WPROST» Марек Круль в інтерв’ю телебаченню TVP, коментуючи записи таємної зустрічі в кабінеті Дональда Туска, пояснив його наміри:

«Дональд Туск за рахунок трагічної смерті президента Республіки Польща Лєха Качинського та інших жертв цієї катастрофи під Смоленськом, за рахунок замовчування та відсутності пошуків причин катастрофи, хотів вести свої акуратні, добрі відносини і з Путіним, і з німцями».

Польські публіцисти наголошують, що Дональд Туск через чотири роки після смоленської катастрофи став шефом Ради Європи саме за підтримки Німеччини, а раніше не виступав проти продажу польської нафтокомпанії ЛОТОС росіянам.

Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі

Андрій Рибалт