Росія анонсувала відведення своїх військ, які вона останнім часом накопичувала поблизу кордонів України і в окупованому Криму, створивши чергову напруженість та загрозу нападу. Чи насправді можна очікувати від Москви зменшення ескалації? Чи все ж таки це чергова путінська «багатоходівка», а тому краще зберігати розум холодним, а зброю зарядженою?
Міністр оборони Росії Шойґу анонсував у четвер, що сили двох - Південного та Західного - військових округів повернуться у місця постійної дислокації. Про це він заявив в окупованому Росією Криму, де, за словами Москви, тривали військові навчання за участі тисяч російських окупаційних військ.
Президент України Володимир Зеленський висловив задоволення рішенням країни-агресора. «Зменшення чисельності військ на нашому кордоні пропорційно знижує напругу. Україна завжди напоготові, але вітає будь-які кроки зі зменшення військової присутності й деескалації ситуації на Донбасі», - заявив він.
У Державному департаменті США і в НАТО наголосили, що уважно стежитимуть за ситуацією довкола відведення Росією військ від кордону України. «Ми почули слова Росії, тож ми чекатимемо дій», - заявили у Вашингтоні і додали, що Росія повинна «негайно припинити всю свою агресивну активність як на території України, так і біля неї», в тому числі нарощування військ в окупованому Криму, на кордоні з Україною та намір заблокувати частину Чорного моря.
Натомість у НАТО підкреслили, що «заява Росії про виведення своїх військ з районів поблизу кордону з Україною є важливою і своєчасною» і запевнили, що Альянс залишається пильним.
Утім польський журналіст та автор книжок про східноєвропейську політику Томаш Ґживачевський бачить у цьому, як висловився, «стару, перевірену російську тактику»:
«Трохи вперед, трохи назад, тобто посилюємо напруженість, потім її зменшуємо, а потім знову посилюємо. Йдеться про те, аби поглиблювати хаос та перешкоджати передбаченню противником, у цьому випадку Заходу, чергових загроз з боку Кремля. Я застерігав би від „ураоптимізму” і твердженням: „о, чудово, росіяни однак прогнулися під тиском Заходу, і цього разу виходимо із цієї кризи переможцями”. На мою думку, це могла бути або постановочна операція, або ж Москві вдалося досягти певних вигод. Яких, цього ми ще поки не знаємо. Я думаю, що варто дивитися на всю цю кризу довкола України у значно ширшому спектрі, що охоплює також Чехію. Тут, звісно, позиція нашого південного сусіда є надзвичайно твердою. Прага вирішила видворити чергових 70 дипломатів, працівників російського посольства. Це вже справжній дипломатичний землетрус. Конфлікт посилюється на багатьох різних рівнях і анонсоване відведення російських військ може бути лише тактичним маневром».
Важливою у контексті ескалації Росією напруженості для України постійно залишається підтримка Польщі та Литви, тобто наших близьких партнерів і союзників у так званому Люблінському трикутнику. Цього тижня делегації парламентарії цих країн, а саме віцемаршалок Сейму Малґожата Ґосєвська, віцеголова Сейму Литви Паулюс Саударґас та віце-спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук побували на Донбасі, де, серед іншого, зустрілися із українськими захисниками на так званій лінії розмежування, а також підписали спільну декларацію, у якій засудили агресію Росію в Україні та висунули вимогу відвести російські війська. Як заявила віцеголова Сейму Польщі Малґожата Ґосєвська, візит парламентарів країн Люблінського трикутника на схід – це знак солідарності з Україною:
«А також показати тій країні на сході, що немає згоди на порушення міжнародного права, немає згоди на агресію, немає згоди на політику, що багато років веде Російська Федерація. Наше послання до Владіміра Путіна – це рішучий спротив і декларація, що ми не залишимо Україну саму».
«Зараз потрібно підтримати Україну у війні, що триває. Україна нині захищає не тільки свої кордони, а насправді європейську цивілізацію і захищає також Польщу. В інтересах Польщі, аби Україна була вільною країною у своїх визнаних міжнародним правом кордонах».
Віцеспікер українського парламенту Руслан Стефанчук висловив подяку Польщі та Литві за підтримку:
«Дякую за ту демонстрацію солідарності у дуже складний для України період. Я дуже сподіваюся, що така публічна підтримка на всіх рівнях буде розростатися і ввесь цивілізований світ заявить свою підтримку для України».
Звісно, у контексті агресивних і злочинних дій Росії важливою для України є підтримка країн Заходу, передусім, звісно, США. Проте, як слушно зауважила Малґожата Ґосєвська, країни Заходу повинні жорсткіше відповідати на дії Росії:
«Це слід робити рішуче, тобто не тільки закликами, санкціями, які є иеж дуже важливими. Але я думаю, що тут ключовим буде надання нарешті Україні дорожньої карти (план дій щодо членства в НАТО – ред.). Шлях України до Північноатлантичного альянсу є насправді ключовим і важливим».
Політолог, експерт з питань міжнародної безпеки професор Лудзького університету Яцек Реґінія-Захарський, у свою чергу, на хвилях Польського радіо 24 висловив думку, що всі сьогоднішні кроки Росії на західному напрямку мають синергічний характер:
«З одного боку, протягом тривалого часу поблизу кордонів України та в окупованому російськими силами Криму відбувається посилення напруженості. З іншого боку, „ігри”, які набули темпу, ведуться теж у Білорусі. Не виключене відкриття якогось третього, видимого театру дій, наприклад того, що вже тривалий час активний – це Крайня Північ. З іншого боку, росіяни дуже добре опанували, я би сказав, тактику „розгойдування напруженості”. Це один із елементів російської психологічно-інформаційної війни, описаної класиками військової стратегії Росії. Тобто, я би сказав, це таке збільшення і зменшення напруженості. Натомість для Росії справа на дипломатичному полі почала дещо виходити з-під контролю. Йдеться передусім, про витурення російських дипломатів з Чехії, беручи до уваги масштаби цього явища. Все може завершитися навіть тим, що в Чехії залишиться тільки один дипломат, тобто посол Росії».
Говорячи про шировимірні дії Росії, заяву про відведення російських військ, а також найновіший виступ Путіна, в якому він заявив, серед іншого, про бажання мати добрі відносини із міжнародними партнерами, професор Яцек Реґінія-Захарський зауважує, що це може бути спробою певної у розумінні Кремля «деескалації». При цьому він нагадав про події 2015 року у контексті переговорів у Мінську, коли перед запланованою зустріччю Росія провокувала, використовуючи так звані «асиметричні засоби». Росія посилила тоді свою збройну активність на українській територій. Як результат, мінські переговори, які мали займатися питання «що далі?», відбувалися у форматі «як здійснити деескалацію».
«Подібні дії Росії, швидше за все, сповіщають про ескалацію, лише щоб потім було від чого відмовитися», - вважає проф. Яцек Реґінія-Захарський.
PR24/Тарас Андрухович