Яким є ставлення українців до побудови довіри до мешканців тимчасово окупованих територій, чи схвалюють відновлення пасажирського автобусного сполучення з непідконтрольними уряду районами так званих Донецької та Луганської народних республік, чи готові сприймати легалізацію персональних документів і пільгового вступу випускників шкіл з окупованих територій до вищих навчальних закладів України, чи схвалюють амністію, люстрацію, проведення місцевих виборів після деокупації? Ці питання стали предметом соціологічного дослідження, результати якого проаналізували українські політологи та засновники Національної Платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію».
Ідея швидкої реінтеграції окупованих територій Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) раніше просувалася політиками під гаслом «мир за будь-яку ціну». Але тепер вона поступово втрачає підтримку в українському суспільстві. Скорочується і популярність серед українців ідеї ізоляції тимчасово окупованих територій, – зазначили автори соціологічного дослідження, вчиненого агенцією Info Sapience на замовлення Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію». За цим проєктом була опитана одна тисяча українців по всій державі, за винятком Криму та непідконтрольних Києву ОРДЛО. Ці результати означають, що політики, які традиційно спиралися на ці крайні підходи, втрачають підтримку в суспільстві, – зазначили замовники опитування.
Співзасновниця Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» Юлія Тищенко навела підсумки дослідження, які свідчать про ступінь довіри переважної більшості українців до мешканців тимчасово окупованих територій:
«В цілому по Україні, найменше підтримують пільговий вступ до вищих навчальних закладів. Більше виступають за відновлення пасажирського сполучення і полегшення перетину лінії зіткнення. Для більшості наших співгромадян в центрі, на сході і на півночі, ті, хто проживає на тимчасово окупованих територіях, залишаються громадянами навіть попри 7 років зусиль Росії та обмеження контактів між людьми. Але що далі регіон від лінії зіткнення, то менше там є готовність до якихось компромісів. Що об'єднує схід і захід, так це ставлення до амністії. Зокрема, і на сході, і на заході однаково в середньому тільки сім відсотків по Україні підтримують амністію всіх, незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. 58 відсотків опитаних – за той чи інший варіант амністії. 29 відсотків вважають, що амністія може застосовуватись залежно від персональної ситуації. 12 відсотків за те, що амністія може застосовуватися лише для тих, хто вчинив незначні злочини. Ну і 28 відсотків – проти будь-яких заходів стосовно амністії. За яких умов можливе проведення місцевих виборів в окремих районах Донецької Луганської областей? 58 відсотків за те, що це можливо лише після відновлення українського контролю на тих територіях. Умови для проведення виборів, це припинення бойових дій, повне відновлення системи організації виборів за українським законодавством, присутність українських ЗМІ та політичних партій. А ідею проведення виборів за моделлю пришвидшеної інтеграції і на сході, і на заході не підтримують».
При цьому поляризація українського суспільства стає щораз меншою, хоча і не зникає зовсім. Але найбільше засмучує те, що серед опитаних навіть після семирічної агресії Росії на Донбасі та протиправної анексії Криму зберігається доволі значний прошарок тих, хто і досі не готовий однозначно засуджувати ці дії Москви, – зазначив політолог Олег Саакян:
«Ми бачимо що в нас є два фланги: 18-20 відсотків тих, хто або за будь-які компроміси і 25 відсотків, хто не приймає жодних компромісів. Між ними 34 відсотки тих, хто готовий до деяких компромісів, але щоб не провокувати конфлікти у суспільстві щодо умов досягнення миру. Ще 12 відсотків вважають, що встановлення миру можливе лише після військової операції України на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей. А 16 відсотків сказали, що їм складно відповісти. Досі, вже по сімох роках війни, ще є великий відсоток людей, яким на всі питання важко відповісти».
На цьому тлі особливо тривожно виглядає ступінь довіри населення східних областей до київської влади та її зусиль з реінтеграції окупованих територій за останні два роки. 36 відсотків опитаних не бачать жодних позитивних результатів. Лише 12 відсотків відчули зміни на краще. Проте кожен десятий опитаний вважає, що ситуація погіршилася. А ще третина українців відповіли, що вони взагалі не чули про зусилля влади з цього приводу. Довіра суспільства до державних та громадських інституцій є ключовим елементом безпечної реінтеграції окупованих територій, зазначили замовники опитування. Однак саме довіри дуже бракує, насамперед, мешканцям східних областей України, сказав Олег Саакян:
«Волонтери і громадські організації – це 11 відсотків, церковні організації – 5 відсотків, президент України – 8 відсотків, міжнародні організації – 6 відсотків, малий та середній бізнес – 4 відсотки, правоохоронні органи: СБУ, поліція, прокуратура – 1 відсоток, політичне керівництво країн Заходу – три відсотки, політичні партії – два відсотки, олігархи, Верховна Рада, великий бізнес, Кабінет міністрів – всі по одному відсотку, політичне керівництво Росії – три відсотки, судова влада, кримінальні структури – 0 відсотків, і "складно відповісти" становлять найбільшу цифру – 70 відсотків».
Коментуючи ці дані, політолог Володимир Лупацій зазначив, що в середньому по Україні населення найбільше довіряє громадським ініціативам та організаціям, про що засвідчив кожен четвертий опитаний. Президентові довіряє 21відсоток, міжнародним організаціям – 20 відсотків, органам місцевого самоврядування 16 відсотків, а урядові – 14 відсотків українців. Та якщо виокремити з цього мешканців Сходу України, то тут ситуація виглядає вкрай тривожною. Хоча серед опитаних східняків лідерами їхньої довіри також є громадські активісти, їм в цих областях довіряє в чотири рази менше людей, ніж на заході країни:
«Ці цифри, з моєї точки зору, перш за все демонструють великий дефіцит довіри. При тому це стосується як вертикальної та горизонтальної довіри. Довіри між суспільством і владою, довіра всередині суспільства між його різними групами. Фактично це демонстрація достатнього великого рівня соціального відчуження. зневіри у можливостях вплинути на ситуацію, фактично критичний дефіцит довіри до державних інституцій. В тому числі, фактично нижче плінтуса, як то кажуть, довіра і до Верховної Ради, і до уряду. Можливо, тут працює також фактор, пов'язаний з дуже сильним інформаційним впливом на цих територіях засобів масової інформації Росії та непідконтрольних територій. Не може бути безпечної, успішної, ефективної інтеграції, якщо не буде суттєвих змін в політиці національної єдності та соціальної згуртованості. Але ці показники, як на мене, це просто катастрофа».
Володимир Лупацій вважає, що для подолання дефіциту довіри потрібні такі системні заходи, як розробка локальних планів з посилення соціальної згуртованості та більш активне залучення центральної влади до вирішення проблем східних областей.
Громадська ініціатива Національна платформа «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» реалізується Українським незалежним центром політичних досліджень спільно з Crisis Management Initiative і за фінансової підтримки Європейського Союзу за проєктом «Побудова стійкості до конфлікту шляхом діалогу».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Вільгельм Смоляк