Виконання Україною мінських угод з врегулювання ситуації на Донбасі та впровадження «формули Штайнмаєра» та інших близьких до цього пропозицій загрожує втратою Україною суб’єктності на міжнародній арені. Таким став головний висновок оприлюдненої в Києві монографії «Майбутнє Донбасу за «формулою Штайнмаєра». Її автором став правознавець, політичний експерт і директор Міжнародної асоціації «Інститут національної політики» Юрій Шуліпа. В свої науковій роботі автор навів докази неприпустимості для України нав'язуваних їй сценаріїв на окупованих Росією територіях за посередництва західних держав.
Наполягання впровадити «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство є прямим втручанням у внутрішні справи України. Так схарактеризував Юрій Шуліпа вимогу канцлерки Німеччини ангели Меркель до президента України Володимира Зеленського впровадити «формулу Штайнмаєра» в українську Конституцію та законодавство. Юрій Шуліпа назвав цей демарш Меркель «ініціативою Путіна, яку він намагається продавити за допомогою своїх міжнародних колег».
З цією оцінкою погодилася і кандидатка юридичних наук, керівниця Луганської правозахисної групи Наталія Целовальніченко:
– Це фактично пропонує приєднати Україну до ОРДЛО, зробити таке велике ОРДЛО, яке не кероване народом України, яке керується ззовні силами, що ворожі Україні і фактично це зруйнує українську державність.
Своєю чергою, заслужений юрист України та український політик Юрій Кармазін наголосив на протизаконності мінських угод та їхній невідповідності міжнародному праву та стандартам Організації Об'єднаних Націй:
– Всі говорять про мінські угоди та їхню легітимізацію, забувши як вони були укладені. Згідно з законом України про міжнародні договори, це не є жодним міжнародним договором. Вони не ратифіковані парламентом і не підписані уповноваженою на те посадовою особою в той термін и умовами, які передбачають ті угоди. Ці угоди цілком випадають за межі Конституції. Жодна людина в Україні не може брати на себе відповідальність, в тому числі й президент, щодо того, що він внесе зміни до Конституції. Це виключне право Верховної Ради України.
Чому ж тоді мінські угоди стали не тимчасовим компромісом заради зупинки російської агресії на Донбасі, а головним документом, виконувати який вимагають від України не лише в Москві, а й в Парижі та Берліні? Автор монографії «Майбутнє Донбасу за «формулою Штайнмаєра» Юрій Шуліпа пояснив це небажанням Франції та Німеччини конкурувати за Україну з Росією і фактичну згоду Заходу на перетворення гарячою фази російської агресії на Донбасі на міжнародний конфлікт низької інтенсивності:
– Головна стратегічна мета цієї війни – ліквідація України як держави і суб'єкта міжнародного права. Термін виконання мінських угод вибіг 15 грудня 2015 року. Але вони влаштовують Кремль з п'ятьох причин. Вони спряють уникненню Росією відповідальності за заподіяні України збитки від окупації територій та воєнної агресії. Вони сприяють уникненню відповідальності цілої низки представників найвищого військово-політичного керівництва Росії за вчинення тяжких злочинів проти прав українців та національних інтересів України. Вони маскують окупацію частини українських територій на Донбасі під внутрішній громадянський конфлікт, дозволяють Росії на невизначений час утримувати режим окупації цих територій і вчиняти тяжкі злочини проти мирного населення. А також дають змогу Росії інтегрувати окуповані території до політичного простору України з усіма атрибутами російської присутності і на російських умовах.
Запроваджені Заходом антиросійські санкції недостатні, бо не спричиняють витверезлення сп'янілих від війни московських агресорів. Тому необхідне розширення і посилення санкцій, а також допомога Україні з боку Заходу в розбудові тимчасової демілітаризованої зони вздовж лінії розмежування на Донбасі і в Криму, вважає Шуліпа:
– Приклади – це Веймарська демілітаризована зона під час ІІ Світової Війни, демілітаризована зона в 4 кілометри між північно та південно Кореями, а також нинішня демілітаризована зона між Індією та Пакистаном. Щоби захистити населення на тимчасово окупованій території, держава має ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, стати учасницею Асамблеї Міжнародного кримінального суду і брати участь у виробленні міжнародної кримінальної політики. Це може бути однією з форм захисту населення, як загроза покарання воєнних злочинців. На жаль, на цілому пострадянському просторі головною проблемою лишається безкарність осіб, які перебувають при владі. Наразі кремлівські режими не пускають на окуповані території місії Міжнародного Червоного Хреста, обмежують присутність моніторингової групи ОБСЄ, блокують допуск представників Уповноваженого з прав людини при ООН та інших правозахисних організацій. Відповіддю на це має бути посилення санкційної антиросійської політики.
Тим часом, офіційна Москва прискорює видачу російських паспортів за спрощеною процедурою громадянам України в Криму та в окупованих Росією районах Донбасу і навіть на підконтрольній Києву українській території. Для протидії цьому процесу до Верховної Ради внесений законопроєкт, що передбачає позбавлення українського громадянства тих осіб, які отримали паспорти громадян агресивної Росії. Однак Наталія Целовальніченко закликала не застосовувати цю норму до мешканців окупованих територій, яких окупаційна адміністрація фактично примушує отримувати російські паспорти:
– Якщо це окупована територія, українська влада має послатися на норми міжнародного гуманітарного права. Є 4 Женевська конвенція і будь-які дії, що змушують населення виконувати дії під тиском російської окупаційної влади не можуть бути криміналізовані. Це не може вважатися І це не може вважатися свобідним волевиявленням. Якщо це окупована територія, ми маємо захищати цивільне населення від зазіхань окупанта. Тому що це є зазіханням на українських громадян, які є основою українського народу і нашої державності.
За сукупності всіх цих умов озвучена канцлеркою Німеччини Меркель вимога Заходу до України погодитись на вибори до місцевих органів влади на окупованому Донбасі ще до виведення звідти російського війська виглядає неприпустимою, зазначив автор монографії Юрій Шуліпа. Він нагадав, що це суперечить засадам ООН і міжнародному праву.
Вільгельм Смоляк
