«Польсько-білоруська криза та російська активність у Центрально-Східній Європі» - це тема онлайн-дискусії, організована минулого тижня аналітичним центром European Foreign Affairs та відділом громадської дипломатії НАТО (NATO Public Diplomacy Division).
Учасники онлайн-зустрічі обговорили питання Росії та Білорусі у контексті їхніх дій проти стабільності регіону Центрально-Східної Європи, а також триваючої міграційної кризи на східному кордоні Польщі, що штучно створена режимом Лукашенки за підтримки Кремля.
Експерт зі східної політики із аналітичного центру Warsaw Institute Ґжеґож Кучинський під час свого виступу зосередився на ролі Росії у міграційній кризі на кордоні Білорусі не тільки із Польщею, але загалом – з Європейським Союзом та у цілому НАТО:
«Гібридна війна, що веде Лукашенка за підтримки та із спонуканням Путіна, - це скоріше війна зі східним кордоном НАТО, ніж зі східним кордоном ЄС. Загалом з погляду безпеки я говорив би не про білорусько-російські дії на кордоні з Польщею, а скоріше про російські дії з використанням білоруського чинника. У питаннях, пов’язаних із військом, спецслужбами, безпекою Білорусь абсолютно залежна від Російської Федерації. Ще до фальшування виборів та до початку демонстрацій Білорусь була дуже глибоко залежна від Росії безпеково та мілітарно. Ця залежність за попередній рік поглибилася ще більше. Результатом цього буде нова воєнна доктрина Союзної держави Білорусі та Росії. Білорусь насправді нині є продовженням апарату спецслужб, апарату безпеки Росії, продовженням військового потенціалу РФ. Декілька білоруських бригад – це лиш елемент російських сил на цьому невралгічному фронті – потенційному фронті війни з НАТО. Російські військові стратеги вважають територію Білорусі частиною військового простору Росії».
Тому Ґжеґож Кучинський вважає, що слід говорити не про гібридну війну з Білоруссю чи зіткнення з Білоруссю та Росією, а передусім із Росією. Як додав він, російські спецслужби дуже активно залучені у міграційну кризу на польсько-білоруському кордоні. Експерт теж зауважив, що невипадково мігрантів до Білорусі звозять із тих країн Близького Сходу, де російська розвідка має найбільші можливості. Як зазначив експерт, дії Лукашенки є лиш частиною великої геополітичної гри Путіна:
«Ми маємо справу із гібридною війною, оголошеною Лукашенкою, проте це не виключно його війна. Це війна Лукашенки та Путіна з Польщею, Литвою, з НАТО, ЄС. Утім у західному мейнстрімовому сприйнятті з’являється тільки Білорусь і Лукашенка, а російський чинники зникає. На мою думку, завданням Польщі є переконати та довести нашим західним союзникам, що це гібридна війна, яку веде не тільки Лукашенка. Насправді це один із фронтів війни, яку веде Путін проти Заходу протягом багатьох років на різних рівнях. Слід не забувати про одну важливу річ: для Путіна дуже вигідно і добре, що Захід зосереджується на конфлікті саме з Лукашенкою, який є тим злим, Лукашенка штовхає цих іммігрантів на кордони НАТО та ЄС, натомість Росія зникає. Тому для Кремля дуже вигідно мати такого Лукашенку. На мою думку, і це питання часу, Росія запропонує Заходу і ЄС бути посередником між Лукашенкою, Білоруссю та ЄС, аби розв’язати цю проблему на кордоні. Таку тактику Кремль застосовує багато років, наприклад, у Сирії. Для безпекових інтересів Польщі буде дуже поганим сценарієм, якщо Росія у певний момент виступить посередником у перемовинах між ЄС та Білоруссю, оскільки Москва хотітиме отримати від цього тільки особисту вигоду».
Журналіст, автор книжок, кіносценаріїв та наукових публікацій про міжнародні конфлікти, зокрема і про війна на Донбасі Томаш Ґживачевський натомість вважає, що дії режимів у Мінську та Москві – це перший випадок в історії міграційних процесів, зокрема і від 2015 року, коли була велика міграційна криза, і яка мала здебільшого природне походження, коли відбувається добре спланована, штучна і умисно підготовлена квазімілітарна операція, у якій людей для здійснення агресії проти блоку сусідніх держав використовують як «демографічну зброю»:
«Це безпрецедентна ситуація, оскільки тут немає жодних природних причин для її виникнення. Відбувається операція російських та білоруських спецслужб, у якій використовуються мігранти. Цей тиск постійно триває. Питання у тому, наскільки ефективним буде захист кордону польським урядом, наскільки сильно ущільнять кордон та наскільки вдасться знеохотити режими в Мінську та Москві продовжувати цю операцію під назвою „Шлюз” і коли вона почне втрачати темпи. Вже надходить інформація, що мігрантами з деяких країн припинили видавати туристичні візи, білоруські служби починають самі затримувати та повертати у свої країни іммігрантів, а після втручання, зокрема польської влади, були теж призупинені авіарейси з Іраку. Це може свідчити, що ця операція втрачає імпульс, а режим починає потрапляти у власну пастку, і мігранти можуть стати проблемою вже для самого для Лукашенки».
За словами Томаша Ґживачевського, існує загроза створення та використанням Лукашенкою нового, постійного шляху контрабанди через Білорусь вже не тільки людей, але й наркотиків та зброї. Крім того, як застеріг експерт, для дестабілізації може теж бути використаний білорусько-український кордон:
«Якщо кордон Польщі ущільнять, то може бути спроба перекидання наркотиків чи зброї саме через білорусько-український кордон та здійснення тиску на Україну. У своїх виступах Лукашенка досить гостро висловлювався, особливо під час маневрів „Запад”, що необхідно захищати південний фланг Білорусі, який „під загрозою”. Тому на це теж варто звернути увагу. Нещодавно головний комендант Прикордонної служби Польщі згадав, що є ризик появи мігрантів чи нелегального товару на польсько-білоруському кордоні, але вони прибуватимуть з Білорусі транзитом через Україну. Однак цей шлях для мігрантів є набагато важчим, оскільки прикордонна зона Білорусі з Україною – це дуже дикі місця, де болота і багна, де легко заблукати чи взагалі зникнути. Тому ці терени буде дуже важко подолати мігрантам, однак з того ж приводу це дуже приваблива територія для самих контрабандистів, які там можуть дуже легко переховуватися».
За словами Ґжеґожа Кучинського, Росія може враховувати у своїх сценаріях протистояння із НАТО використання нелегальних мігрантів як елементу агресії. Експерт теж не виключив, що гібридна війна у вигляді міграційної кризи на кордоні з Польщею могла бути вписана у сценарій військових російсько-білоруських навчань «Запад-2021», що відбулися на терені Білорусі. Але крім суто міліарного аспекту міграційного тиску на кордоні з Білоруссю Кучинський відзначив ще один, що пов’язаний із відносинами НАТО-Росія, і це – Україна:
«На мою думку, криза, спричинена Росією із використанням білоруського інструменту, насправді має відволікати увагу Заходу, НАТО та ЄС від України. Бо із усією повагою до Білорусі та її важливості, до прагнень незалежності білорусів, для Кремля ключовою є Україна і повернення контролю над нею. Без контролю і пануванням над Україною, Росія ніколи не буде важливою державою на європейській арені».
За словами Ґжеґожа Кучинського, якщо на початку головними напрямками імпорту так званих туристів Лукашенки були Ірак і Туреччина, а найбільшими групами мігрантів були іракці, сирійці, а також громадяни інших країн Близького Сходу та Північної Африки, то тепер він не виключив загрози, що режими у Мінську, але передусім у Москві, можуть почати активно використовувати афганський напрямок та афганських втікачів від режиму талібів, з якими влада Росії має тісні контакти, спрямовуючи їх міграційними шляхами через Центральну Азію, Росію і Білорусь до кордону з Польщею. Кучинський вважає, що Кремль може вдатися до такого сценарію, позаяк пропаганда у Мінську та Москві зможе значно вигідніше розіграти тему афганських біженців інформаційно в ЗМІ, а також використати проти Польщі для тиску на неї.
Тарас Андрухович