Перемога України у війні з РФ має завершитися вступом держави у НАТО. Такої думки дотримуються провідні українські експерти та громадські діячі. Вони застерегли проти продовження залаштункових маніпуляцій і наголосили, що інакше здобута надважким шляхом і ціною неймовірних жертв і зусиль українська перемога буде неповною і залишить по собі можливості нових збройних нападів на Україну з боку Росії.
На виконання закріпленого в українській конституції зовнішньополітичного курсу на євроатлантичну інтеграцію, перші особи України 30 вересня подали заявку на вступ до НАТО у прискореному порядку. В середині грудня в інтерв’ю французьким телеканалам Зеленський категорично заперечив можливість поступок Росії у вигляді відмови від вступу в Альянс і проголошення Києвом нейтрального статусу України:
- Це суверенне право України. З людиною, яка вас окуповує, домовлятися про якесь майбутнє дуже складно. Домовленості з Адольфом Гітлером до чогось призвели? Ні до чого, окрім втрати людей, цілих націй, втрат територій, архітектури, всього живого.
Однак експосол України в США, керівник Українського кризового медіацентру Валерій Чалий заявив, що попри це, в українського істеблішменту та в суспільстві ще немає остаточного консенсусу зі вступу України в НАТО. Натомість саме зараз є нагальна необхідність переконувати західних партнерів у тому, що Україна має приєднатися до загальноєвропейської системи безпеки для ще більшого зміцнення Альянсу, зазначив Чалий:
- Формула нашої перемоги не може обмежуватися тільки деокупацією, повернення полонених і затриманих в російських тюрмах, відновлення руйнувань в Україні відшкодування за це Росією. вона має містити в собі й членство України в НАТО. Без цього це буде незавершений процес, проблема поставатиме і далі і буде дуже складно реагувати на ці виклики.
Ще категоричніше налаштований експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара. Він заявив, що без парасольки колективної безпеки Україна і далі залишатиметься вразливою для нової агресії й нових актів російського геноциду, якими рясніє історія держави останніх століть:
- Каток репресій прокотився по всій Україні й по всіх етнічних меншинах, тим більше - по українцях. Зараз ми бачимо, що геноцид і знищення продовжуються. І якщо в нас зараз немає власної держави й гарантувати свою безпеку, то геноциди будуть повторюватися. Ми не маємо розмовляти про якісь домовленості з Росією і якісь там “гарантії безпеки”, а наполягати на тих гарантіях, що забезпечать існування нашої суверенної незалежної держави у визнаних світом кордонах. Геноциди мають припинитися і лише коли ми сильні й стаємо частиною колективного Заходу, ми зможемо це зробити.
Олександр Хара застеріг проти спроб надання Україні формальних гарантій безпеки західними державами в обмін на територіальні поступки та інші компроміси з агресивною Росією. За його словами, лише вступ в НАТО є справді надійною гарантією безпеки:
- Коли кажуть про альтернативи, не враховують просту річ: Якою б не була РФ слабкою зараз на полі бою, якими б ми не були сильні зараз, в цей момент історичного часу, Росія залишається ядерною державою з великими ресурсами. А в світі немає гарантій неядерним державам від ядерних держав. Коли ми кажемо про гарантії безпеки, то безумовно, на нас не будуть нападати поляки чи хтось інший. В нас є єдина загроза в нашому регіоні. Тому, слід дивитися з такої точки зору: чи ті варіанти, які нам пропонуються вирішують проблему захисту від ядерної держави, чи ні? Крим також ключове питання. Ми не можемо погоджуватися на те, що ми відходимо на позиції до 24 лютого, а далі буде якась дипломатія і росіяни шукатимуть якісь компроміси. Коли кажуть, що не можна, щоби країна, що має окупованою частина своєї території вступила в НАТО то, вибачте, але Німеччина була частково окупована, коли стала членом НАТО. Або зараз ми бачимо проблеми між Грецією і Туреччиною, які перебувають на межі збройного конфлікту і вони члени НАТО. Тобто, якщо нам кажуть, що Україна не може стати членом НАТО, оскільки є отакі аргументи, це не працює, бо в історичному контексті ми бачимо, що таке вже було.
Спротив вступу України в НАТО на Заході походить від нерішучості цивілізованих держав у їхньому протистоянні агресивній Москві, вважає виконавчий директор Міжнародного Фонду “Відродження” Євген Бистрицький:
- І США, і НАТО достатньо відстають у наданні нам критично важливої допомоги. Нам, Україні, треба нагадувати, або навіть наполягати на тому, що ми маємо отримати важку зброю, зараз йдеться про системи Patriot, про танки, винищувачі й т. ін. Ця дилема існує. Вона свідчить про те, що НАТО і західні партнери хотіли б знати, наскільки ми готові дотримуватися певних стандартів і певних норм. Скажімо, ми бачимо зараз, як ті 18 мільярдів, які нам виділяє Євросоюз, гальмуються нашими сусідами. Ці суперечки свідчать про те, що Україна зараз не розглядається західними партнерами, як повноцінний рівний партнер. В чому проблема? Існує асиметрія між рішучістю росії використовувати ядерну загрозу і західним світом який не готовий до такої рішучості.
Але й найвище керівництво України також має продемонструвати рішучість у впровадженні реформ, а не їхньої імітації, щоби дезавуювати закиди сил на Заході, що чинять спротив членству держави в Альянсі. Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков вказав не тільки на безпекову, а й на економічну вигоду від вступу в Альянс. За його словами, видатки України на оборону досі становили до 2,7-2,8% ВВП, але під час повномасштабної війни Росії проти України стало цілком очевидно, що цього недостатньо. Так, Ізраїль десятиліттями вів подібну до української боротьбу за виживання і витрачав на оборону до 30% свого ВВП. Тому для України просто немає альтернативи колективній безпеці, сказав Бєлєсков:
- Далі слід займатися питаннями кадрової політики, притомного оборонного менеджменту, правильного використання ресурсів, реалістичного оборонного планування щоби наближатися до НАТО. Ціна того, що нас свого часу не прийняли в НАТО набагато більша, ніж та ціна, яку б західні партнери заплатили, коли б нас тоді прийняли. Що далі будуть нас відсувати від вступу в Альянс, то більшою буде ціна подальшого прийняття. До того ж ми вже зруйнували цього року один з міфів противників нашого вступу в НАТО про те, що якщо надати нам членство, то тут треба буде розгортати стотисячне угрупування сил. Життя довело протилежне: якщо Україні надати ефективні спроможності й прикриття ядерної парасольки, в принципі, ціна її прийняття не буде аж такою значною.
Головною внутрішньою проблемою українські експерти вважають збереження солідарності громадян України, які під час повномасштабного вторгнення Росії виявили єдину культурну і політичну ідентичність. Щоби ця солідарність не розмивалася по завершенні війни, можновладці мають відмовитися від ухвалення стратегічних рішень без національно орієнтованих сил опозиції. Саме тоді й західні партнери будуть переконані, що після своєї перемоги влада в Україні не буде централізована в руках однієї партії й залишиться демократичною.
Олександр Савицький