Польща відіграє важливу роль, надаючи Україні військову підтримку, вводячи санкції, скеровані проти російської економіки, чиновників Кремля та клептократичних еліт, а також приймаючи мільйони українських біженців. Якою надалі має бути роль Варшави у тому, аби Київ якнайшвидше здобув повну перемогу у цій війні? Ці та інші питання я поставила голові правління Мережі захисту національних інтересів «ANTS», членкині правління Міжнародного центру української перемоги (ICUV), народній депутатці України VIII скликання Ганні Гопко.
Насправді ми дуже вдячні Польщі за те, що майже 1 мільйон 800 тисяч громадян України, які через російську геноцидну війну залишили власну державу, знайшли можливість вижити. Ми знаємо, що зараз близько 85% хочуть повернутися, але безпекова ситуація, постійні ракетні масовані удари не дозволяють. Ми розуміємо, що польське суспільство надає велику підтримку. Важливо, аби був запас стратегічного терпіння для того, аби для українців, які перебувають у Польщі, були різні проєкти, соціальні дотації, бо є дуже багато травмованих, які пережили величезні трагедії. Нещодавно, коли я їхала потягом з Києва до Варшави, то зі мною їхала жінка, чоловік якої рік в полоні. Це військовий, який захищав Чорнобильську атомну станцію. Дуже важливо, щоб ця підтримка продовжувалася.
Важливо, що Польща як член ЄС і НАТО постійно підтримує Україну в наших євроатлантичних прагненнях. Це і членство в Європейському Союзі після того, як ми отримали статус кандидата. Разом із країнами Північної Європи, балтійцями поляки допомагають з просуванням України, яка подала заявку на пришвидшений вступ до НАТО. Також Польща розуміє значення України як контриб’ютора європейської безпеки і як частину своєї національної безпеки. Також Польща докладає зусиль для надання зброї, тому дуже важливо продовжувати дотримуватися цього курсу після сформованої танкової коаліції, щоб, звісно, якнайшвидше забезпечити Україну танками, винищувачами. Також є тренінгові центри для підготовки наших військових. Це тактичні, пріоритетні завдання. Зараз ми разом з Pulaski Foundation — польським безпековим аналітичним центром —презентували на Мюнхенській безпековій конференції документ «Never Again: світ після української перемоги. Як досягти стійкого миру?» Це стратегія не просто зміни режиму путіна, це стратегія деімперіалізації Росії. Тому важливо, щоб, крім тактичного рівня забезпечення озброєнням, ми працювали над стратегіями того, як забезпечити покарання злочинців через трибунал, щоб ми не бачили в ХХІ столітті нових атак авторитаризму чи загроз демократії.
Польська прокуратура веде своє розслідування злочинів росіян в Україні. При Інституті Пілецького у Польщі був створений Центр документування російських воєнних злочинів на території України ім. Лемкіна. Яким чином Польща ще могла б допомогти притягнути російських воєнних злочинців до відповідальності?
Це все дуже важливі ініціативи — документування злочинів проти людяності, воєнних злочинів, акту агресії. Те, що чинить Росія — це геноцид. Тому багато парламентів світу вже визнали російську агресію геноцидом і Росію — державою-спонсором тероризму. Це все підстави для майбутнього покарання, притягнення до відповідальності, тому я вважаю, що дуже важливим є те, що Польща може зокрема допомагати через Європейський парламент, який вже теж прийняв кілька важливих резолюцій і по визнанню Росії державою-спонсором тероризму і по створенню трибуналу, конфіскувати російські активи. Це надзвичайно важливо на економічному фронті — продовжувати зменшувати чи знекровлювати російські можливості виробляти зброю і вбивати українців. В цьому напрямку покарання як раз надважливе, тому що Радянський Союз, Сталін, який вчинив Голодомор, геноцид, на відміну від нацистського режиму, трибуналу і виплати репарацій не понесли відповідальності, тому це непокаране зло масштабувалося в ХХІ сторіччі у вигляді чергового геноциду проти нас. Тому важливо зараз, поки готуються ці непрості процеси міжнародних судових інстанцій і трибунал, говорити про економічний фронт. Це санкції проти «Росатому», визнання ваґнерівців терористичною організацією.
Якою ви бачите роль Польщі у повоєнній відбудові України?
Польща має величезний досвід, навіть у ваших музеях є архіви з фото вщент зруйнованих старовинних будівель, музеїв, які потім відбудовувалися. Я думаю, що російська війна проти України, агресія — це так само війна проти нашої ідентичності — знищення наших культурних пам’яток, знищення музеїв, тому дуже важливо перейняти досвід відновлення, який був у вас.
Дуже важливою є Ініціатива трьох морів, в рамках якої ми можемо діяти спільно з Польщею. Важливою є також безпека продовольства і розблокування Чорного моря. Тому на перспективу є цінний досвід відбудови Польщі після війни, проєкти відновлення, реконструкції транспортної логістики. Тобто є дуже багато можливостей на перспективу. Є Люблінський трикутник, в рамках якого ми теж можемо говорити про синергію, яка буде задіяна для подальшого відновлення України.
Ганна Гопко відвідала Мюнхенську безпекову конференцію, що проходила з 17 по 19 лютого. Під час цього заходу президент Франції Емманюель Макрон виступав рішучіше, ніж канцлер Німеччини Олаф Шольц, — пише портал Tagesspiegel, підсумовуючи конференцію. «Він рішуче засудив агресію путіна, тому що Захід повинен зробити більше, щоб Україна могла вести контрнаступ і просувати переговори на своїх умовах. Він відкинув ліниві компроміси. Європа не може бути наївною, зараз не час для діалогу з Росією», — наголосило видання Tagesspiegel. Шольц лише повторив те, що вже казав раніше — про необхідність підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно, та про уникнення ескалації. Українська експертка поділилася своїми враженнями від виступів західних політиків у Мюнхені.
Ключові тези — Україна має перемогти. Єдине, про що просять українці — аби це відбулося швидше, бо у війні на виснаження ми не можемо конкурувати з тим, як росіяни кидають мобілізованих на тотальне знищення, на смерть, тому що ми цінуємо життя кожного українця. Тому ми просимо пришвидшити поставки зброї, ми просимо мобілізувати економічний фронт, і ми просимо зрозуміти, що не може бути жодних компромісів, не може бути мир коштом справедливості, коштом покарання. Тому ми говоримо про трибунал. Ми говоримо, що світ вже ніколи не повернеться назад, в період до повномасштабного вторгнення, тому треба зрозуміти, якою може бути ефективність міжнародних організацій таких, як ООН, ОБСЄ й інших для того, щоб глобально відновити безпекову архітектуру, яка була знищена з вторгненням у Крим у 2014 році, і як забезпечити покарання всіх злочинців за всі вже дев’ять років війни.
Голова Міністерства закордонних справ України Дмитро Кулеба також брав участь у 59-ї Мюнхенській конференції з безпеки. Там він наголосив, що наразі Україна отримала шість видів озброєнь, про які вона просила. Це танки та протитанкова зброя, артилерія, ракети великої дальності, системи оборони та реактивні системи залпового вогню. Для перемоги, за його оцінками, потрібні лише винищувачі.
Міністр нагадав про момент нагальності, пришвидшення поставок озброєння, попри непросту ситуацію з боєприпасами, зважаючи на те, що Росія готує новий наступ. Потрібно спростити забюрократизовані, зарегульовані процеси. Якщо у трансатлантичних партнерів немає якихось видів озброєнь, то треба шукати в третіх країнах по світу, аби не дозволити росіянам перехопити ініціативу на полі бою. Наш міністр закордонних справ чітко сказав, що зараз є питання поставок танків, артилерії, боєприпасів, які нам потрібні. Потрібно готувати можливості переваги України в небі, тому що це і можливість захисту від масованих ракетних ударів. Премʼєр-міністр Великої Британії також наголошував на важливості далекобійних ракет.
Дар'я Юр'єва