Україна вистояла проти неспровокованої російської агресії 2022 року і демонструє прагнення і спроможність досягти перемоги над загарбниками. Переважна частина українського суспільства очікує на цілковите звільнення всіх окупованих територій, включно з Кримом і Донбасом. Слово «стійкість» стало міжнародно визнаним брендом України. Українські політологи, аналітики та громадські діячі проаналізували з чого складається українська стійкість і в чому її причини.
Хоча міжнародно погоджена формула української перемоги і досі не визначена, антиросійська коаліція держав, що надають воєнно-технічну підтримку Україні у відбитті російської агресії міцніє і розширюється. Головною причиною цього є продемонстрована цілому світу професійність і міць української армії, вважає голова правління «Центру оборонних стратегій» та ексміністр оборони України Андрій Загороднюк:
- Професійність наших Збройних сил була більшою, ніж очікувала вся світова спільнота. Боєздатність і боєготовність були більшими, ніж очікували всі аналітичні спроможності західного світу. Але на це не можна розраховувати, як на нескінченний ресурс. Війна на виснаження вже триває. Стратегічно Росія обрала цей шлях ще десь у червні минулого року. Прикладами є будівництво заводу з вироблення іранських дронів, проведення мобілізації, той факт, що в них в три зміни працюють всі заводи і багато з них перейшли на військову економіку. Їхній розрахунок дуже простий. Вони розуміють, що Україна має менший ресурсний потенціал, що в нас менше грошей, наша економіка дуже дефіцитна і що Захід виснажиться з точки зору допомоги. Вже зараз велика кількість країн не має досить озброєнь і боєприпасів на складах, щоби передати їх нам. Але вони пропонують гроші. І я маю на увазі мільярди, а іноді й десятки мільярдів доларів. Наприклад, Норвегія, Канада, Австралія… Вони пропонують нам ресурс, який ми можемо залучати для використання можливостей нашої економіки. Найбільша в нас проблема з боєприпасами. Вони закінчуються і якщо терміново не розгорнути їхнє виробництво, в нас до кінця року буде величезна проблема. Думаю, що це проблема номер один.
Відновлення і розширення оборонного сектору економіки може стати поштовхом до розвитку й невоєнних секторів українського господарства та науки, стверджує більшість українських економістів. Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло назвав п’ять факторів стійкості української економіки та зазначив, що міжнародна підтримка України виникла не на порожньому місці, а стала наслідком зусиль держави з проведення політики євроінтеграції:
- Стійкість тилу – це найкраща відповідь на ті міфи, які намагається просувати ворог про те, що Україна начебто не має суб’єктності. Ми розуміємо за що ми боремося, яке має бути наше майбутнє і як ми маємо до нього рухатись. Це розгалужена система підприємництва, яка надає ключові робочі місця і послуги, яка забезпечує продовольчу безпеку, транспортне сполучення і фактично є базисом економіки. Це розширені повноваження місцевих громад внаслідок найуспішнішої в нашій історії реформи децентралізації. На громади було покладене завдання, яке вони з честю виконали створення територіальної оборони, вирішення гуманітарних проблем і проблем відновлення. Навіть за умов окупації місцеві громади залишалися точка концентрації і це дуже цінно. Але це і величезне громадянське суспільство, яке зуміло перебрати на себе величезну кількість функцій – гуманітарних, безпекових, управлінських, економічних, волонтерських і так далі.
Воєнна міць та економічна стійкість взаємно доповнювали одне одного, але головною силою української стійкості стало прагнення українців до свободи, впевнена виконавча директорка коаліції «Реанімаційний пакет реформ» Ольга Лимар. Вона нагадала, що перші перемоги на фронті Сил оборони України надихали українське суспільство, а саме суспільство забезпечило надійний тил і живлення всім необхідним українського війська. В результаті, ця взаємодія спричинилася до нинішньої впевненості в перемозі над агресором, в чому вже не сумнівається 9 з 10 українців:
- 94 відсотків українців вірять в перемогу. Ще більше 90 відсотків українців вважають, що перемога – це повернення до кордонів 1991 року. Очікування українців досить високі і вони демонструють налаштованість на перемогу. І це досвід навіть не років і не десятиліть. Ми проносили цей український дух крізь століття. Ми в цю повномасштабну війну увійшли із досвідом революцій, з розумінням, що ми можемо перемагати авторитарні деспотичні режими, що ми можемо досягати успіху. І на відміну від помаранчевої революції, досвід Революції Гідності 2013-2014 років довів, що ми можемо впливати на системні зміни. Україна розвіяла російський міф, в який вірили і деякі західні експерти, що Україна це держава, що не відбулася. Корупція нас не зруйнувала, наш Національний банк вистояв, наша національна валюта вистояла, вистояли й державні інституції. Це демонструє нашу роботу впродовж останніх 30 років. Зараз ставки дуже високі і для України, і для Росії. Хтось із нас програє, напевно назавжди. А хтось виграє, теж, напевно, назавжди. Тому в нас просто немає іншого шляху, як бути стійкими і згуртованими.
Коли йдеться про нинішню війну в Україні, часто кажуть: «Сьогодні отакий от день дев’ятирічної війни, яка триває вже 350 років». Ця фраза нагадує не лише про кількість днів від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого минулого року, а й про те, що Росія розпочала нинішню війну 20 лютого 2014 року, коли вдерлася до Криму і почала бойові дії на Донбасі. А також це нагадування про те, що укладений на Переяславській раді 1654 року тимчасовий воєнний союз України з Московським царством обернувся фактичною окупацією України та примусового утримання її як колоніального додатку до Москви більше трьох віків. Набуття Україною незалежності 1991 року, три пережиті державою демократичні революції і нинішня спроможність давати відсіч переважаючим силам російського агресора є виявом сили і незламності українського духу, вважає співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Володимир Лупацій:
- Специфіка України полягає в тому, що ми стали унікальним полігоном, на якому тестується інтегральна модель стійкості. Жодна країна не стикалася з кризою, яку за останній рік пережила Україна. Тільки вдумайтеся – гуманітарна криза, в нас 15 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, протидія Збройних сил другій армії світу, масивні неодноразові ракетні атаки інфраструктурі і життєзабезпечення, і все це в оболонці інформаційно-психологічного терору і намагання дискредитувати нас в міжнародному політико-дипломатичному просторі. Україна вистояла. Стійкість стала брендом України. І ключовий момент – це люди.
В українського громадянського суспільства є величезний, але наразі прихований потенціал самоорганізації, додав Лупацій. І це, на його думку – найбільше національне надбання і стратегічний ресурс України.
Олександр Савицький