Захоплення Криму 2014 року було не лише результатом багаторічної системної підготовки Росією до цього акту агресії проти України, а й слабкості міжнародних інституцій. Їхні повноваження та мандати виявилися нездатними запобігати подібним конфліктам, що призводять до подальшого порушення апетитів агресорів та розпалювання повномасштабних воєн. Тому зараз звільнення Криму і відновлення його як частини України можливе лише у воєнний спосіб. Так оцінюють перебіг нинішньої неспровокованої війни Росії проти України та її причини українські експерти, політики та громадські діячі.
Нахабство агресивної Росії під час протизаконної анексії Криму та подальшого розпалювання війни на Донбасі 2014 року стало можливим унаслідок планомірного підриву Москвою обороноздатності України та послаблення її влади в попередні роки, — зазначив лідер Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. В свою чергу, міжнародне співтовариство виявилося цілком неготовим до ефективного реагування на подібні злочини країни-члена Ради безпеки ООН, який був створений саме для запобігання загрозам світовій безпеці після Другої світової війни, — зазначив політик. Рефат Чубаров додав:
— Організація Об'єднаних Націй змогла ухвалити своє перше публічне рішення, а це була резолюція Генеральної асамблеї ООН щодо територіальної цілісності Української держави, лише 27 березня, коли Росія вже завершувала свою спробу анексії Криму. Парламентська асамблея Ради Європи відреагувала лише 9 квітня. А ОБСЄ, як одна з провідних міжнародних організацій, створених для забезпечення миру між країнами Європи, ухвалила своє рішення щодо Криму аж 2 липня. Це була дуже жорстка резолюція, в якій сказано, що РФ порушила всі 10 принципів членів цієї організації. Проте, це не мало жодних наслідків для Росії. Таким чином, об'єднана Європа, а також в цілому світова спільнота, в особі провідних міжнародних інституцій, виявилися абсолютно безпорадними в ситуації, коли країною-агресором виступила держава, яка є членом Ради безпеки ООН та володарем ядерної зброї. Світ має зробити висновки з цього, оскільки подібна ситуація може повторитись будь-який інший момент.
На момент військового вторгнення до Криму Росія підняла по тривозі 150-тисячне військо, нібито для проведення військових навчань по всьому периметру кордонів України. При цьому, підбадьорений безкарністю загарбницьких військових операцій проти Молдови та Грузії, російський агресор уже був упевнений, що йому вдасться безкарно напасти ще й на ним же послаблену Україну, — наголосив заступник постійного представника президента України в Автономній республіці Крим Денис Чистіков. Чергова безкарність Москви за цей крок, на його думку, спричинилася, зрештою, до повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року й спалаху найбільшої після Другої світової війни в Європі:
— Світ ще не винайшов спосіб реагування на такі дії держав, які не дотримуються міжнародного гуманітарного та загалом міжнародного права. Все, на чому зараз будується світовий порядок, це дотримання міжнародних угод. Росія готувалася до захоплення Криму впродовж усього часу незалежності України. Конфлікти навколо Криму спалахували вже кілька разів — під час поділу Чорноморського флоту, під час президентства в Криму Юрія Мєшкова, а також кризи навколо острова Тузла. Деякі політичні сили всередині України чинили цьому опір. Просування в Європейський Союз і НАТО було одним з механізмів, покликаних зупинити агресію й окупацію з боку Російської Федерації. Водночас слід визнати, що світ уже визнав свої помилки. Серед іншого ми це бачимо після повномасштабного вторгнення 24 лютого. Україна постійно зазначає відсутність реальних інструментів у разі повторення такої ситуації з іншими країнами в усьому світі.
Український історик і представник Крайової ради українців Криму Андрій Іванець упевнений, що нинішньої катастрофічної ситуації можна було б уникнути, якби російським загарбникам було дано своєчасну відсіч:
— Насправді, якби 2014 року міжнародне співтовариство діяло так само ефективно, як воно діяло 2022 року, ми б не зазнали таких наслідків й такої тривалої, важкої та кровопролитної для України та всієї Європи війни. Зараз в нас має бути зачищена від російських агентів впливу вся українська владна вертикаль. На 10-му році війни це вже аксіома. Ми повинні захищати свій інформаційний простір та духовну сферу, у тому числі й у церковних питаннях. Водночас слід зберегти плюралізм у засобах масової інформації, щоб вони могли виявляти вузькі місця і допомагати державі знищувати загрози, що виникають. І, звичайно, необхідний міжнародний механізм, який міг би зупинити грубе порушення міжнародного права, вчиненого Росією ще 2014 року. Це справа міжнародних організацій і цивілізованої спільноти.
Зараз ситуація і настрої жителів Криму зазнають змін, які вже неможливо приховувати навіть за умов авторитарного режиму російської окупації, — наголосив заступник постійного представника президента України в Криму Денис Чистіков:
— Після вдалих дій Збройних сил України, а тим більше після вибухів, які систематично трапляються на Кримському півострові, проукраїнські жителі Криму одразу стали сприймати це як шанс і наближення деокупації. Водночас колаборанти в приватних розмовах стали визнавати, що Крим може повернутися до України. Виходячи зі спілкування та звернень, можна сказати, що жителі Криму почали цікавитися українським законодавством та тими змінами, що сталися за цей час, і що буде, коли Україна сюди повернеться. Крім того, стало відомо про цілі хвилі масового виїзду з Криму родин колаборантів. Нині такі відомості стали засекречувати, бо вони спричиняють панічні настрої серед населення. На початку цього року так званий «голова» Севастополя заявив про скорочення кількості мешканців цього міста, що вказує на відтік населення вперше за роки окупації. Відомо, що колаборанти активно скуповують нерухомість в Краснодарському краї та на Ставропіллі, через що вартість нерухомості в цих регіонах зараз зросла.
Перспективи звільнення Криму стають дедалі виразнішими, — додав Андрій Іванець. Він є прихильником політико-дипломатичного шляху звільнення Криму. Це б дозволило Україні уникнути втрат серед воїнів Сил оборони України. Проте для путінського режиму цей шлях закритий, вважає історик. Тому вирішальну роль в деокупації півострова, на його думку, відіграють українські військові. Вже є прогнози, що це може статися цього року, коли захисникам України вдасться перекрити суходільний коридор Росії навколо Азовського моря і зруйнувати кримський міст.
Олександр Савицький