Президент Лєх Качинський намагався протидіяти тодішньому диктатові Анґелі Меркель та Нікола Саркозі. Лідери Франції та Німеччини підтримували наратив росії про буцімто небажання суспільств України та Грузії стати членами НАТО. Остаточно, внаслідок дій Леха Качинського, Меркель, Саркозі й путіну не вдалося закрити двері до НАТО Україні та Грузії. Віктор Ющенко, у 2008 році президент України, у фільмі Презавантаження, про поведінку Меркель й Саркозі на саміті в Бухаресті, а також резолюцію зустрічі сказав - «дуже прикоро, дуже прикро». На щойно завершеному саміті НАТО в Вільнюсі Німеччина продовжила свою політику сповільнення процесу вступу України до НАТО.
Редактор Міхал Рахонь підкреслив, що напередодні саміту НАТО в Бухаресті не всі гілки влади в Польщі підтримували задум президента Лєха Качинського чинити все можливе задля залучення України та Грузії до НАТО.
Серед основних питань, якими займалися лідери держав в Бухаресті, в ході саміту, у 2008 році – було питання Грузії, а також питання України, й їхнього членства в НАТО. До початку саміту, підготовка проходила у ряді держав Північноатлантичного альянсу – також у Польщі. Проте, з документів збережених в польських архівах виникає , що не всі гілки влади в тодішній Польщі, у 2008 році, готувалися до цього саміту в одностайний спосіб.
Міхал Рахонь наголосив, що після візиту Дональда Туска до Москви, у лютому 2008 року, чиновники команди прем’єра Туска, стали готувати документи про нову філософію польсько-російських відносин.
В. Ющенко дає інтерв’ю у фільмі Презавантаження. Скрін-шот фільму «Перезавантаження»
Після поврення Дональда Туска із зустрічі у Москві, на початку лютого 2008 року, в польському Мзс відбувалися роботи щодо підготовки документів, які мали втілити в життя нову філософію відносин представлену в Кремлі. Таким документом є державна записка Ярослава Браткєвіча під заголовком: «Тезиси про політику Республіки Польща щодо Росії та України». Цей документ мав формувати польську східну політику на найближчі роки, а також просто впливати на зміст переговорів в ході саміту НАТО в Бухаресті.
Професор Славомір Ценцкєвіч звертає увагу на фактор часу підготовки документу Ярослава Браткєвіча.
Вагомий момент, контекст, коли записка Ярослава Браткєвіча – шефа Департаменту східної політики була готова 4 березня 2008 року, тобто лише на місяць до саміту НАТО в Бухаресті. Записка концептуального характеру. Записка стосується абсолютно основного питання з точки зору польської зовнішньої політики та з точки зору – зміни політики Польщі, яку проведено внаслідок того, що Дональд Туск прийшов до влади.
За минулий період, але зокрема в ході правління уряду Закону і справедливості, внаслідок не поглиблених аналізів та оцінок, а також нерідко демагогічних висновків, поширюваних у змі, закріпився визначений канон сприймання та представлення росії й України, а також цілей польської політики щодо обидвох цих держав.
Документ Л. Качинського – скрін-шот фільму «Перезавантаження»
Професор Ценцкєвіч записку Браткєвіча коментує наступними словами: «Документ стосується політики щодо росії та України. Це дуже вагоме, що обидва ці напрямки зовнішньої політки Браткєвіч об’єднав. Браткєвіч відмежовується від дотеперішньої політики стосовно росії та України, яку досі реалізували різні польські уряди. Автор записки полемізує з твердженням, що росія ворог Польщі. Найвагоміше у твердженнях Браткєвіча те, що росія не агресивна, що росія реформується, що росія побоюється сили Китаю, іншими слоавми – Браткєвіч вважає, що росія призупинить свої імперіальні плани, тому що її мета – тривалий союз з Заходом, й що в росії відсутні територіальні зазіхання».
Р. Сікорський на саміті НАТО в Бухаресті – скрін-шот фільму «Перезавантаження»
Славомір Ценцкєвіч не сумнівається, що між урядом Дональда Туска й Радослава Сікорського а президентом Лєхом Качинським був гострий спір за дорожню карту залучення України та Грузії до НАТО: «Казати про те, що у питанні дорожньої карти спір відсутній між командою Дональда Туска та президентом Лєхом Качинським – повне непорозуміння. Це був фундаментальний спір у способі сприймання України та російських засетержень щодо дорожньої карти входу України до НАТО. Це був фундаментальний спір уряду Туска з президентом Качинським. Лєх Качинський вважав, що Польща мусить виконувати роль своєрідного месії, адвоката українських та грузинських інтересів на міжнародному форумі».
Редактор Рахонь наголосив, що Україна та Грузія вже у 2008 році бажали отримати на саміті НАТО в Бухаресті дорожню карту вступу до альянсу.
«Дорожня карта вступу до НАТО – натівська програма, про долю якої мав вирішити саміт НАТО – Грузія та Україна бажали увійти до цієї програми задля того, щоб їх шлях до НАТО був остаточно вирішеним. У цій справі Лєх Качинський мав однозначну думку – якнайшвидше втілити задум в життя», додає Славомір Ценцкєвіч.
У згаданій вже записці стратега зовнішньої політики уряду Дональда Туска – Ярослава Браткєвіча помітно зовсім інше ставлення до України ніж плани президента Качинського.
Говорить професор Ценцкєвіч: «В документі спосіб сприймання України дуже наближений до російського. Тому, що Україна у цій записці, та ряду інших пізніших документів являється державою, що зазнає краху, державою не здатною модернізуватися. Браткєвіч вважає, що Захід, чи концерт суперпотуг, перш за все Німеччини та Франції, сприймає Україну як він, й що Україна з приводу свого стану, немає шансів інтегруватися з Заходом».
Ценцкєвіч та Рахонь в польському архіві знайшли доказ того, що Радослав Сікорський наказав призупинити відправу листа президента Лєха Качнського з закликом до лідерів членів НАТО надати Україні та Грузії Дорожньу карту членства в НАТО. Професор Ценцкєвіч дії Сікорського визнав саботаже: «Чого стосується лист з березня 2008 року направлений до лідерів Заходу, які незабаром – у перших дня квітня, мають приїхати до Бухареста. Стосується лише єдиного питання – того, щоб у чітко визначеній перспективі Грузія та Україна були залучені у сім’ю західних держав, вільних та безпечних, завдяки членсту в Північноатлантичному Альянсі. Призупинка цього листа була грою обрахованою на закріплення політичної агенди Німеччини та Франції. Приховання цього листа, не запущення його до міжнародного дипломатичного кровообігу, почерез невідправлення його у часі, коли він повинен бути відправлений, заблокування цього – це був саботаж всупереч інтересам Польщі, інтересам США, ну й звісно, вагоме, щоб це підкреслити зокрема сьогодні, у 2023 році – всупереч інтересам України та Грузії».
Президент України – Віктор Ющенко в інтерв’ю авторам фільму Перезавантаження прямо назвав натхненників політики закритих дверей до НАТО для Грузії та України. Йдеться про Німеччину та Францію.
«Наше питання в порядку денному було першим. Коли нам роздали проект резолюції, з’явився перший шок – трагічний документ. Багато пустих слів, де навіть не згадали, щоб обидві держави європейські, вільні, й що наша політика, не лише політика у галузі безпеки, має чілько окреслене, європейське направлення, ні одного слова про це не було. Це образливо було. Образливо, й я сказав моєму колезі та другові президентові Джорджу Бушові – З такою резолюцією в Україну не можу їхать. Розумієте, це було щось принизливе. Я розумів, що мусить бути якась відповідь на це, ми вели переговори з дев’ятьма, чи десятьма президентами. Дочекалися перерви, й, як рекомендував президент США, вести переговори з двома країнами-солістами, які виступали проти доброї для нас резолюції – це були Німеччина та Франція», - наголошував Віктор Ющенко.
Проф. Ценцкєвіч вказав на удар двох концепцій політики щодо членства України та Грузії в НАТО, напередодні наступу путіна на Грузію у 2008 році: «Німецька дипломатія, чи взагалі німецька політика на той час, тобто у першому кварталі 2008 році була направлена на знищення американської концепції періоду Джорджа Буша – Дорожньої карти для України та Ґрузії. Концепція Джорджа Буша на саміті НАТО в Бухаресті була також концепцією польської політики, але лише у вимірі політики президента Лєха Качинського. Звісно була також частиною політичної агенди Литви, Румунії. Проте вона зустріла контрнаступ дипломатії німецької та французької».
Достовірні джерела повідомили, що на саміті НАТО у Вільнюсі, Німеччина продовжила помилки Ангелі Меркель, й чинила найбільший опір бажанням насамперед Польщі, Литви, Латвії, Естонії та Румунії - надати Україні більш чіткі сигнали переспективи повного членства в НАТО, включно з V статтею Договору Північноатлантичного Альянсу.
Андрій Рибалт
Запрошуємо послухати предачу у доданому звуковому файлі
