Чергова серія відомого вже слухачам Української служби Польського радіо документального серіалу «Перезавантаження» стосувалася процесу формування наступу сучасного варіанта російського імперіалізму на Західну Європу та ролі в цьому процесі тодішніх західних урядів, а зокрема польського кабміну – Дональда Туска.
У 2009 році Москва, вже після наступу на Грузію, та плануючи наступ на Україну, дійшла висновку, що Економічний форум у Давосі – дуже добра платформа готувати еліту західного світу до самообману й, як наслідок такого мислення – наступу рашистів на вільний світ. Говорить Міхал Рахонь:
– На початку 2009 року до Давосу в Швейцарії, на Весвітний економічний форум, прибув польський прем’єр – Дональд Туск. Він – один з кількох гостей, яких приймає у своєму апартаменті владімір путін, який проводить зустрічі з деякими політиками. Польський прем’єр виходить до журналістів й заявляє, що він оптиміст. Дональд Туск:
– Ми обидва висловили бажання вирішити принаймі те, що можна вирішити у польсько-російських відносинах. Переговори з росією про газ – це не лише переговори з підприємствами, але це також переговори політичного характеру. Заява прем’єра путіна була однозначною. Після цих переговорів у мене склалося враження, може, навіть дещо більше, ніж враження, що навіть росія не зацікавлена, щоб просувати невигідні нам рішення.
Редактор Міхал Рахонь іронічно вказує, що Дональд Туск був оптимістом щодо співробітництва з путіном навіть у час, коли той погрожував направити ракети «Іскандер» на територію Польщі:
– Оптимізм польського прем’єра після того, як почув від владіміра путіна, що той, однак, розглядає, чи не націлити ракети «Іскандер» на Польщу, – щось неймовірне, як і справді вся ця зустріч. Адже Дональд Туск в ході зустрічі з путіном говорить про факти, які вже відбулися. Погрози про націлення ракет «Іскандер» прозвучали вже рік раніше. В часі, коли польський прем’єр був у Москві. Тоді росія передала таку новину, залякуючи Польщу, що якщо вона підпише та втілить в життя договір про систему протиракетної оборони, то з узгоджень з росією нічого не вийде. У січні 2009 року цей процес Польща постійно затягає, у США новий президент Барак Обама, але справа ще не закрита. росіяни знають, що Польщі залежить на наближенні позицій. Вони намагаються отримати від Польщі ще бульше поступок. В ході цієї зустрічі такі поступки з’являються. росіяни знають, що поляки схильні до цього, бо у червні минулого року Дональд Туск направив до владіміра путіна листа, в якому писав, що маємо купувати ще більше нафти та ще більше газу від росії. Питання обговорювали також в ході цієї зустрічі. На зустрічі Дональд Туск висловив надію на те, що владімір путін вирішить проблему судноплавства по Віслинський затоці, що означало відмову Польщі від будови протоки через Віслинську косу. Врешті у Давосі прозвучала найвагоміша пропозиція з польського боку – запрошення путіна прибути з візитом до Польщі ще у 2009 році.
Вестерплятте 01.09.2009 р., Д.Туск, А.Меркель, в.путін, Лєх Качинський, скрін-шот фільму «Перезавантаження»
Узгодження між Дональдом Туском та путіном у Давосі, а опісля політику, формовану у польському відомстві закордонних справ випускником МҐІМО Ярославом Браткєвичем, професор Славомір Ценцкєвич прокоментував наступними словами:
– У Давосі, на зустрічі з путіном, 29 січня 2009 року, Дональд Туск обговорював візит-відповідь путіна до Польщі – це мала бути відповідь на візит з 8 лютого 2008 року Туска до Москви, але через хвилину польське МЗС, насамперед внаслідок дій Ярослава Браткєвича – директора Східного департаменту МЗС – визнає, що поїздку путіна до Сопоту та на Вестерплятте, яка відбудеться незабаром – в кінці літа 2009 року, треба розглядати не як візит-відповідь, але як великий європейський візит, в рамках якого прозвучить голос прем’єра Туска, що пропонує участь росії в архітектурі безпеки, у питаннях енергетичної безпеки, й Польща – має тут виконати свою роль, оскільки витікають терміни угод про газопостачання та його транзит. Туск знає, що задля втілення в життя такого європейського порядку дій мусить пом’якшити історичні питання.
Міністр закордонних справ уряду Туска – Радослав Сікорський, рік після вторгення рашистів до Грузії й після зустрічі Туск-путін у Давосі, написав до свого шефа в державній записці від 23 березня 2009 року наступне:
– Візит міністра Лаврова, здіснений місяць після війни в Грузії, підтвердив, що росія ставиться до Польщі як до країни НАТО та Європейської Унії, з якою треба рахуватися, й голос якої має прямий вплив на формування східної політики Європейської Унії та НАТО.
Готувати записку такого змісту Радославу Сікорському допомагав згаданий вже неодноразово в контексті російських впливів у польському відомстві закордонних справ – випускник МҐІМО Ярослав Браткєвич.
Просувати ідеології рашизму в Європі та світі було б путіну набагато складніше, якби не мережа російської агентури – її нова хвиля, але також стара – успадкована ще внаслідок відпрацьованих схем таємних співробітників комуністичних служб безпеки часів Совєтського Союзу. Одним з них був ексміністр закордонних справ Польщі, соратник президента Алєксандера Кваснєвського – Влодзімєж Цімошевич, нині євродепутат зі списків Громадянської платформи, зареєстрований комуністичними службами підлеглими Москві як таємний співробітник – [Carex] Карекс. Як вказав редактор Рахонь, Дональд Туск особисто просував Цімошевича на високу посаду в європейських структурах:
– 24 березня 2009 року Дональд Туск пише чергового листа до владіміра путіна. У цьому листі звертається з проханням про політичну підтимку для кандидата на вагому міжнародну посаду. «Я повністю підтримую позицію пана Жана-Клода Юнкера, що тільки особистість найвищих компетенцій, найвищих чеснот повинна управляти цією найстарішою політичною установою на нашому континенті», – написав Туск до путіна. Йдеться про Раду Європи, а цією особою, чи особистістю з такими високими якостями є екс-співробітник комуністичних служб безпеки – кличка Царех, чи Карех – Влодзімєж Цімошевич. У листі до путіна Дональд Туск написав також наступне: «Хочу наголосити, що 20 років після основного зламу, який відбувся у Центральній та Східній Європі, настав час на вибір вагомого політика з цього регіону на посаду Генерального секретаря Ради Європи. Я буду зобов’язаний за підтримку вами пана Влодзімєжа Цімошевича на посаду Генерального секретаря Ради Європи, – з пошаною, Дональд Туск».
Лист Д.Туска до в.путіна, скрін-шот фільму «Перезавантаження»
Автори фільму «Перезавантаження» показали, наскільки наївним був підхід Дональда Туска до провокації Москви. Вже в ході вiзиту путіна до Сопоту та Вестерплятте, на зламі серпня та вересня 2009 року, функціонери російської розвідки на пресконференції в Москві представили видання, автори якого твердили, що за спалах ІІ світової відповідальність несе Польща. У той час Дональд Туск, після зустрічі з путіном і за його присутності, сказав наступне:
– Ми собі сказали, разом з президентом путіном, й тут сумніви відсутні, що не може бути довше так, що в історичних питаннях щодо ІІ світової війни, але також щодо діалогу, який дозволить вийти з великої травми ІІ світової війни, щоб відносини польсько-російські в цьому контексті були гіршими від відносин польсько-німецьких, чи російсько-німецьких.
В ході візиту путіна до Польщі у 2009 році, Дональд Туск ні разу не згадав про актуальне донині питання окупації росіяними території Грузії, ні тим більш – про загрозу відродження імперіалізму в Європі. Про імперіалізм в роковини спалаху ІІ світової, в присутності путіна, Анґелі Меркель та Дональда Туска згадав президент Лєх Качинський, який рік раніше бачив своїми очима наступ росіян на Грузію, та передбачив агресію росіян проти України:
– Порушення територіальної цілісності завжди становить зло – так було у минулому, так є й нині. Це проблема не лише тоталітаризму, це проблема будь-яких імперських, чи неоімперських схильностей. Ми про це переконалися минулого року [президент Лєх Качинський мав на увазі агресію росії проти Грузії у 2008 році]. Не можна поступатися імперіалізмові, не можна поступатися навіть неоімперським схильностям.
Кілька місяців після цих зауважень про необхідність ставити опір двом імперіалізмам – російському та німецькому, за присутності Анґелі Меркель та владіміра путіна, – 10 квітня 2010 року президент Лєх Качинський загинув внаслідок вибухів в його літаку, що прямував до Смоленська. Через чотири роки ідеологія рашизму за пасивності Вільного світу просунулася на Крим, Луганськ та Донецьк. Через наступних вісім років рашисти влаштували повномасштабну війну в Україні. Вільний світ надалі не надає Україні необхідної зброї задля зупинення ідеології російського імперіалізму, попри всі види воєнних злочинів путіна та його сатрапів, які щодня вільні люди у вільному світі дивляться на екранах смартфонів чи телевізорів.
Андрій Рибалт
